Читати книгу - "Вмираюче світло, Джордж Мартін"

На шостий день уранці Руарк і Дерк разом несли мовчазну вахту. Раптом коротун у нападі роздратування відкинув свій лазер убік.

- Огидно! - Вигукнув він. – Брейти, айронджейди – яка різниця? Кавалаанські звірі – ось хто вони є насправді, так. А ви - хороша людина з Авалона, так? Ха! Ви не краще, анітрохи не краще. Ви тільки подивіться на себе. Мені не слід було відмовляти вас від дуелі. Потрібно було дати вам піти і вбити - або бути вбитим, як вам того хотілося. Ви були б щасливі, правда? Не сумніваюся, анітрохи не сумніваюся. Любив милу Гвен, поставився до вас, як до друга, і де вдячність, де? — Його колись товсті щоки впали, бліді, безбарвні очі неспокійно бігали навкруги.

Дерк не звернув на нього уваги, і через деякий час Руарк замовк. Але того ж ранку, після того, як кимдиссец підібрав кинуту зброю і просидів кілька годин, дивлячись у стіну, він знову звернувся до Дерка:

- Я теж був її коханцем, - сказав він. — Я знаю, що вона вам не сказала, я знаю, але це правда, чиста правда. Це сталося на Авалоні, задовго до того, як вона зустрілася з Джааном і прийняла його срібло з жадеїтом. Тієї ночі, коли вона отримала від вас камінь, що говорить. Вона була зовсім п'яна. Ми говорили та говорили, а вона пила, а потім лягла зі мною в ліжко і наступного дня навіть не пам'ятала про це. Розумієте, навіть не пам'ятала. Але це не має значення. Правда, я теж був її коханцем. - Він затремтів. - Я ніколи не нагадував їй про це і ніколи не намагався повернути те, що було. Я не такий дурень, як ви, т'Ларієн, і я розумію, хто я є і що це було реальністю лише на одну мить. Але все ж таки та мить була, і я навчив її багато чому, і я був її другом, і я дуже хороший фахівець, так, дуже хороший. - Він зупинився,

Коли Гвен нарешті прийшла, перше, що вона зробила, це запитала Дерка, що він сказав Аркіну.

- Нічого, - відповів той щиро і поцікавився, чому вона питає.

Тоді вона розповіла йому, що Руарк розбудив її і, плачучи, просив, щоб вона досягла, щоб їхня робота була опублікована і щоб його ім'я значилося на ній. Він знову і знову повторював, що, хоч би що він зробив, його ім'я на книзі має бути. Дерк кивнув, поступився Гвен своє місце біля вікна та бінокль, і незабаром вони заговорили про інше.

На сьомий день нічне чергування випало на частку Дерка та Джаана Вікарі. Кавалаанське місто світилося своїм нічним сяйвом, його глоустоунові вулиці були немов із чорного скла, в глибині якого тьмяно горів червоний вогонь. Близько опівночі над горами з'явився вогник. Дерк спостерігав, як він наближається до міста.

- Я не певен, - пробурмотів він, не відриваючи очей від бінокля. - Темно, нічого не видно, але мені здається, що я бачу контури бані. - Він опустив бінокль. - Лорімаар?

Вікарі стояв поруч із ним. Машина наближалася. Вона безшумно ковзнула над містом чітко окресленим силуетом.

- Так, це його аеромобіль, - підтвердив Джаан.

Вони спостерігали, як, змінивши напрямок, машина зробила коло над Парком і попрямувала до стрімкої скелі – до воріт, що ведуть у підземний гараж. Вікарі, здавалося, глибоко замислився.

- Важко повірити, - сказав він, і вони пішли вниз будити решту.

Чоловік вийшов із темряви підземелля і вперся в спрямоване на нього дуло лазера. Гвен тримала пістолет майже недбало. У Дерка в руках була одна з мисливських рушниць, яку він навів на двері підземного ліфта і, притискаючись до прикладу щокою, був готовий стріляти. Тільки Джаан Вікарі не тримав зброю напоготові. Рушниця вільно звисала з його руки, пістолет був у кобурі.

Двері зімкнулися за спиною чоловіка. Він злякано дивився на тих, хто зустрічав. То був не Лорімаар. Дерк не знав цієї людини. Він опустив рушницю.

Незнайомець переводив погляд з одного на іншого, поки не зупинився на Вікарі.

– Високорідний айронджейд, – заговорив він низьким голосом. – Чим я зобов'язаний вашій увазі?

Це був сухорлявий чоловік середнього зросту з бородою на кінському обличчі та довгим світлим волоссям. По його костюмі з хамелеонової тканини блукали похмурі сірі та червоні плями під колір глоустоунових плиток тротуару.

Вікарі простяг руку і м'яко відвів убік дуло пістолета Гвен. Вона, насупившись, забрала зброю в кобуру.

— Ми чекали на Лорімаара Благодійного Брейта, — пояснила вона.

- Це правда, - підтвердив Вікарі. - Образа не мала на увазі, шанагейт. Честь вашій спільноті. Честь вашому тейну.

Людина з кінським обличчям кивнула з полегшенням.

- І вам, високородний айронджейд. Образа не має місця. - Він нервово почухав ніс.

- Ви прилетіли на аеромобілі брейтів, чи не так?

Він кивнув головою.

- Так, але він дістався нам як трофей. Я і мій тейн натрапили на нього, коли стежили залізнорога. Тварина зупинилася попити біля озера, і там ми побачили цю машину, кинуту біля води.

- Покинуту? Ви впевнені у цьому?

Чоловік засміявся.

- Я дуже добре знаю Лорімаара Благородного Брейта і товстого Саанела, щоб ризикувати викликати їхнє невдоволення. Ні, їхні тіла ми також знайшли. Хтось чекав їхнього повернення в таборі, сховавшись в аеромобілі, як нам здається, і коли вони повернулися з полювання... - Він махнув рукою. - Більше їм не доведеться добувати голови перевертнів. Та інших…

– Мертві? - Перепитала Гвен здавленим голосом.

– Смерть наздогнала їх щонайменше кілька днів тому, – відповів кавалаанець. – Трупоїди, звичайно, вже попрацювали над ними, але лишилося достатньо, щоб визначити, хто це. Ми знайшли ще одну машину неподалік

– в озері – розбиту та непридатну, а також сліди на піску, що вказують на те, що й інші машини прилітали та відлітали. Аеромобіль Лорімаара опинився у справності, хоча був ущерть набитий трупами брейтських собак. Ми очистили машину та оголосили своєю власністю. Мій тейн летить слідом на нашому аеромобілі.

Вікарі кивнув головою.

– Дуже страшні відбуваються події, – промовив шанагейт. Він дивився на трьох людей перед собою з неприхованим інтересом. Його погляд до незручності довго затримався на обличчі Дерка, потім перемістився на чорний залізний браслет Гвен, але він не зробив жодного зауваження ні з того, ні з іншого приводу. – Останнім часом брейтів щось видно менше, ніж зазвичай. І ось – ще двоє мертвих.

- Якщо ви шукаєте краще, знайдете й інших, - сказала Гвен.