Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

— Ти витирав підлогу Безсмертною Гвардією? — спитав Дейл глухим голосом.

Ілея жувала і ковтала. У прямому сенсі. Так. Ну, спочатку вони змусили мене стікати кровю, але я начебто дозволив їм. Вони, безумовно, сильні. Для людей, тобто.

?

Я використаю цю історію проти моїх новобранців, - сказав Дейл. — Якщо все гаразд?

.

— Хм... Я б вважав за краще, щоб цей залишився між нами. Не хочу її дратувати, вона начебто важлива, - сказала Ілеа. — Але ви можете розповісти їм про Земну Стихію, з якою я бився в пустелі Ісанна. Те, що залишилося після того, як воно не змогло мене вбити, просто злилося з горами. Я б перевантажив його необмеженим часом, я в цьому впевнений.

— Як взагалі виглядає земна стихія? — запитала Еббі.

Ілея жестом показала руками, а потім просто сформувала його з попелу. Якась дивна колекція форм.

— Захоплююче, — подумала жінка.

.

— Але досить про мене. Як вам було? Ми не розмовляли з тих пір, як були проблеми з Баралією, - сказав Ілеа.

Ситуація знову заспокоїлася. До міста приїхало багато біженців, але всі вже досить влаштовані. Гвардія сильніша, ніж будь-коли, і ми отримуємо багато захисного спорядження та допомоги від . Останнім часом майже не трапляються інциденти з монстрами, це зовсім... миролюбний. Нам також вдалося відтіснити більшість популяцій монстрів у навколишніх лісах за допомогою . Тисячі біженців переїхали туди, коли Орден зцілення Санктуарію відновив звязок з . Різні експедиції вирушили на захід, щоб спробувати заселити різні міста, що залишилися позаду, але я чув, що було важко вигнати монстрів, — пояснив він. Смішно, що... Група... Вартові-медики, як вони себе називають, вирушили на захід лише кілька днів тому. Вони проходили повз і просили карти та інформацію про місцевих монстрів, заліковували кожну незначну рану, поки були на місці.

— Нічого не знаю про них, — сказала Ілея. Вона примружила очі. — Вони ж не завдали клопоту, правда?

.

— Ні, міс. Зразкова поведінка. Можна було б сказати, що вони не хотіли б дратувати того, хто стоїть на чолі їхньої організації, - відповів Дейл.

.

— Авжеж. Я чула, що директор може бути безжальним, — сказала Ілея і продовжила трапезу.

.

Останнім часом стосунки з Ніфою були трохи складнішими, але Алістеру доведеться розповісти вам подробиці. Це більш ніж компенсується всіма біженцями та іншими людьми, які знову хочуть жити в прикордонному місті, що в поєднанні з допомогою Рейвенхолла, незважаючи на відстань, – пояснив він.

, ,

Має сенс. Що ж, відстань ще довго не буде проблемою. Я зустрів дерево, забрав його з собою в це царство, посадив, коротше кажучи, у нас тепер працюють ворота телепортації. Дальній радіус дії, найвища безпека та контрольований альянсом міст, частиною якого, я впевнений, стане досить скоро. Я піду поговорю про все це з Алістером пізніше, - сказала Ілеа.

.

— От і добре, — сказав Дейл і допив до всієї пляшки.

Еббі поплескала його по спині. — Не пий занадто багато, любий.

— Я з радістю покажу вам Хеллоуфорт і Рейвенхолл. Звичайно, після того, як ворота встановлені. Зараз ми готуємо турнір у Морхіллі. Ну, я кажу, що ми, але я не зовсім причетний. Краще воювати, ніж організовувати, - сказав Ілеа.

— Ти лінивий, — сказав Дейл. — Але ж, гадаю, ти справді добре вмієш битися. Просто знайте, що якби ви записалися в охорону, ви б уже знали основи.

— Я багатий, Дейле. У мене є для цього люди, — сказала Ілея, намагаючись скласти якнайкраще враження про імператрицю.

Золото – це тимчасове явище, адміністративні навички – вічні. Ніщо не зрівняється з добре організованою охороною та хорошим графіком, - сказав він.

Хочете зробити ставку на це? Я кажу, що міг би це перемогти. Кулаками, — сказала Ілея і підняла пляшку.

.

— Шукачі пригод, — сказала Еббі і похитала головою. Ти завжди думаєш кулаками.

Не турбуйся, коханий. Вона так і не дізналася нічого про більш складні речі в житті. Бюся об заклад, що вона думає, що купання в крові зберігає її молодість, - розмірковував Дейл. Він підвівся і пішов за ще кількома пляшками.

Насправді це певним чином так. Я буквально безсмертний. За віком, тобто. Я все ще можу померти... технічно, - сказала Ілея. — Дякую, — додала вона, відкриваючи другу пляшку.

.

Ми могли б взяти ту відпустку, про яку ти згадувала кілька місяців тому, - сказала Еббі і торкнулася руки Дейла.

Я б хотіла бачити тебе на турнірі, - сказала Ілеа. — І якщо станеться ще один виклик демона або щось подібне, я захищатиму вас особисто.

— Ми могли б узяти Алейну, — сказав Дейл.

.

— Ні. Тільки ми. Ми весь час ганялися за нею, - сказала Еббі.

?

— Гаразд. Я подивлюся, чи зможе Джордж доглядати за нею тиждень чи два. Їй дуже подобається Верена, - сказав Дейл. — Ти скоро поставиш ворота? Сподіваюся, це безпечно?

.

Вони в безпеці, так. Ну, спочатку їх не було... Ці тести були кривавими, кажу вам. Легені та кишки по всьому тілу, - сказала Ілея.

— Будь ласка, ми їмо, — сказала Еббі.

.

— Вірно. Вибачте, — відповіла Ілея. Але так, вони в безпеці. Над цим працюють найкращі луки. До речі, рагу дуже смачне, дякую Еббі.

.

Комплімент від самої Ліліт. Цікаво, чи буде це частиною еволюції, якщо я коли-небудь туди потраплю, - сказала жінка.

Ви жартуєте, але деякі з Вартових мали моє імя у своїх вимогах до класу, — сказала Ілея.

.

Це був не жарт, - сказала Еббі. Ви зявляєтеся з трьома знаками питання, які потрібно ідентифікувати. Це ненормально. Зовсім не нормально.

?

— Вона досить дивна, чи не так? – сказав Дейл. — Ну, знай, що тобі тут завжди раді. Якщо всі інші виженуть тебе через твої схильності до попелу та космічної магії.

Ілея відкинулася на спинку крісла і допила тарілку. Вона зітхнула з усмішкою на обличчі. — Я ціную це, Дейле. Я дійсно вірю. І ви можете покликати мене, коли я вам потрібен. Я буду там так швидко, як тільки зможу.

.

Бачиш, моє бажання допомагати винагородило мене допомогою Ліліт, - сказав Дейл своїй дружині.

Жінка відвела погляд. Це чиста удача. Це не рахується.

Він продовжив пошепки і