Читати книгу - "Запасна наречена. У відпустку в інший світ, Анна Лерой"

Час пробігає дуже швидко — повернення на Виток, зустрічі, ніч, підготовка до нового дня... І нарешті суд. 

Я поки що без особливого інтересу поглядаю в бік місцевих законів та інститутів влади, просто відкладаю всю цю тяганину на майбутнє. Ясна річ, що в тій же судовій системі розбиратися доведеться довго й нудно. Це в разі, звісно, якщо мені захочеться знати, як працюють тут суди та інші подібні установи, трохи більше, ніж про це знає середньостатистичний місцевий житель. А мені не захочеться, це точно! 

От тільки я розумію, що доведеться... Усе-таки іссейлою бути — то треба багато всякого вчити і багато в чому розбиратися. Це я вже сама, приклавши великих ментальних зусиль, так вирішую, Фрайд мені жодного слова не каже, а тим більше не вимагає такого. Але я ж бачу, як посилено стараються Еллі і Кас — гризуть граніт місцевої управлінської науки.

Про суди саме Каса я й запитую, бо є суттєва різниця кого судити — сейла чи людину. І якщо з людьми все більш-менш зрозуміло, то в другому випадку виникає чимало складнощів, пов'язаних із вітальною енергією. Суди над сейлами на Витоку бувають двох типів — відкриті й закриті. На перші вхід доступний кожному охочому, стосується це справ цивільних або ж адміністративних порушень. А от на другі пропускають лише причетних сейлів. І весь персонал у таких випадках також сейли. А людям і зовсім вхід тільки за спеціальними перепустками.

Але це не від того, що злі сейли щось приховують, а на випадок, коли злочинець потенційно може завдати шкоди оточуючим. У разі атаки вітальною енергією сейли витримають довше і постраждають менше. До того ж злочинця доведеться утримувати. Але все це я вже бачила, коли Нока затримували. 

Щоправда, цього разу до приміщення, де відбувається такий от суд другого типу, приходить чимало людей — усі, хто брав участь у місцевому «відборі» наречених — і хлопці, і дівчата. Здебільшого присутні пари, хоча й одинаки також залишилися. Фактично деяких дівчат уже можна відправити до їхніх рідних світів, адже я вже побувала у своєму, але, здається, повернення нікого особливо не цікавить. Я махаю присутнім рукою і займаю своє місце — далеко від підсудного. 

Зала суду нагадує приміщення для підпільних боїв без правил із фільмів. Тобто арена в центрі, трибуни навколо, поруч з ареною ніби тренер, команда підтримки та помічники — то судді, свідки та власне охорона. У центрі арени дві зони — загін із химерною тінню Нока й окремо сам Нок. Виглядає він цілим, не пом'ятим і дивиться на те, що відбувається, зверхньо. Я навіть трохи хвилююся, а чи не викине він щось надзвичайне. Але Фрайд майже одразу заспокоює мене, мовляв, охорони навколо стільки, а щільність вітальної енергії внизу така висока, що Ноку навіть схопитися зі стільця буде складно, не те що кудись бігти і щось витворяти.

Я, звісно, вірю, а Фрайд говорить максимально переконано. Але якось так само собою виходить, що Алн залишається зі мною — захищати і спостерігати. З левом і справді спокійніше.

З того місця, де я розташувалася, Нок мене не бачить, а я й не рвуся у свідки, вистачає Арати. Найзначніші зміни відбулися саме з нею. Зараз вона багатозначно поправляє зачіску і складки на дорогій сукні — у мене від її блискіток і алмазів аж в очах рябить. За її спиною Дор — блідий до зелені, але живий, навколо них в'ється химера, віддано заглядаючи Араті в обличчя. Початковий її хазяїн хмуриться, але таку поведінку колись вірної йому химеричної тіні не обговорює. На жаль, і таке буває, що твоя пара подобається твоїй же тіні більше, ніж ти сам. 

Утім, в Арати немає часу на тінь, у неї сьогодні свого роду дебют. Глядачів достатньо, майже всі місця зайняті — бо всі місцеві співробітники зібралися, працівники установ безпеки — їх я впізнаю за формою, представники ордену, спостерігачі з інших доменів. Так-то фактично Нок — виходець не з Етарна... Загалом, аудиторія немаленька, тож Арата хвилюється перед свідченнями. Ні, ми, звісно, з нею все відрепетирували, але хто знає, які питання будуть...

Суд починається з тихим звуком дзвіночка. Майже тієї ж секунди простір навколо Нока спотворюється, наповнюється вітальною енергією, настільки щільною, що я чую, як вона тремтить, і бачу її присутність. Я розрізняю, що до того, що відбувається, доклав руку Фрайд, а от хто інші?..

— Дід Ріаннон примчав, — це Кас підбирається до мене з-за спини. Вони з Еллі запізнилися і пробиралися через натовп. Ті, кого не пустили до зали суду, не збиралися відходити далеко, чекаючи можливості хоча б зазирнути в щілину прочинених дверей. 

— Дід? — повторюю я його слова, а сама вже шукаю поглядом цього сейла. Мені вкрай цікаво, чи це той самий «пан», який забрав сестру бабусі в невідомі краї. 

— Він якраз із дядьком не розмовляв після того, що з Ріаннон сталося. А тут сам зв'язався. Допомогу запропонував. Тримати такого як Нок — та й узагалі іссейла — простіше спільними зусиллями. 

— Не приїжджав, а тут з'явився? — я дивуюся. На жаль, визначити, хто з чотирьох незнайомих мені літніх сейлів потрібний, мені так і не вдається, до того ж я не впевнена, що мені видно всіх присутніх внизу. 

— Хто ж його знає, — знизує плечима Кас. — Може, питання яке задати хоче... 

І отримати відповідь відповідно. Причому збрехати або відмовчатися на такому суді не вийде, це я вже встигла вичитати. Для того на цей суд і збирають іссейлів та іссейл, вони своєю силою буквально вичавлюють правду з підсудного. Не можна збрехати, схитрувати, промовчати.