Читати книгу - "Молот Чудовиськ, Богдан Мостіпан"

- Ломіан - відповів Реніфат - так, можна сказати й так. .. Утім, я б вважав за краще це не обговорювати.

-Розумію - відповів Бетфорд - можливо, цей вовкулак справді був людяним, незважаючи на свою звірячу сутність... Але, ти ж знаєш Кліффорда, він буквально живе полюванням, і шанує кодекс... Для нього добрих монстрів просто не існує.

-Угу - відповів Реніфат, відчуваючи невдоволення на душі, як і раніше вважаючи за краще не розмовляти на цю тему.

-Все ще злишся на Кліффорда? - запитав Бетфорд, дивлячись спочатку на полум'я багаття, а потім глянувши на Реніфата - Можу зрозуміти... Він людина сувора, і мало кому подобається через свою прямолінійну й грубу натуру... Але, повір мені, усередині він непогана людина... У нього є причини бути таким, яким він є зараз... Я знаю його багато років... - зробив паузу Бетфорд, знову тяжко зітхнувши, - і за цей час ми встигли пройти з ним через безліч випробувань.

- Можливо, ти й маєш рацію... - пом'якшав Реніфат, - я його, як і раніше, недолюблюю... У мене часом і досі віддає в нирках, відтоді, як він мене побив... Але після того моменту на цвинтарі, коли він врятував мені життя... Я почав ставитися до нього по-іншому, - щиро сказав Реніфат.

- Ну ось, бачиш - відповів Бетфорд, ледь помітно посміхнувшись - він не такий потворний, яким може видатися на перший погляд...

Реніфат кивнув головою, на знак згоди.

- Гаразд... - сказав Бетфорд - здається мені, нам час на бічну... Дякую тобі за те, що вислухав... Добрий ти хлопець - усміхнувся Бетфорд. Реніфат відповів йому такою ж усмішкою. Бетфорд зняв із себе капелюх, потім відійшов недалеко від багаття, і влігся спати, просто так, на землі. Реніфат ще якийсь час сидів біля багаття і дивився в полум'я, розмірковуючи про життя, а потім ліг на землю, не знімаючи з себе броні, і незабаром заснув.

*Околиці лісу Дунвейн, сьома година ранку*.
Першим із загону прокинувся Кліффорд. У цьому не було нічого дивного, адже Кліффорд часто недосипав, такий вже у нього був режим сну. Він підвівся з землі, обтрусився від бруду, потім дістав шкіряний бутель з водою зі свого підсумка, набравши трохи води в долоні, вмився. Через якийсь час прокинулися всі інші члени загону. Вони провели звичний ранковий ритуал після пробудження, протерли очі, вмилися, а потім трохи розім'ялися. Незабаром вони всі зібралися на місці своєї ночівлі, поруч із багаттям.