Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Танці утрьох 📚 - Українською

Читати книгу - "Танці утрьох"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Танці утрьох" автора Олександр Медведєв. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 92 93 94 ... 106
Перейти на сторінку:

— Знайомий ресторан… Я там вечеряю щодня. Іноді й обідаю. Я веду його бухгалтерію, й у мене так би мовити «пільговий абонемент»… О шостій мені завжди сервірують столик на одного. Уже, напевно, накрили.

Кононов подумав про неминучість зустрічі зі Смоличем. Якби машину Смолича не підірвали, вони все одно зустрілися б у ресторані. За умови, що Смоличу не сервірують в окремій кімнаті.

Нарешті волга зупинилася біля входу в «Голубий Дунай». Смолич щедро заплатив водієві, той втішно крекнув.

Біля «Голубого Дунаю» було не дуже людно.

— Доброго вечора, Максиме Петровичу, — вклонився швейцар у золоченій лівреї.

Кононов згадав фільми про дореволюційну Росію, де завжди показували дам у довгих сукнях і чоловіків у смокінгах.

Слідчий і бухгалтер залишили вестибуль і зайшли до великої зали ресторану. Крім неї, була ще мала, у ній справляли сімейні торжества, вечірки, ювілеї і презентації. Кононов був абсолютно впевнений у тому, що їм потрібна саме велика. І не помилився.

Коли Смолич і Кононов переступили поріг великої зали, до них підбіг пещений молоденький офіціант у білій трійці і краватці-метелику. Його волосся було щедро змащене гелем.

— Доброго вечора, добродії, — лагідно защебетав він.

— Доброго, Віталику, — недбало кинув Смолич, вдивляючись у півморок.

— Вам ще півгодини тому накрили, може, змінити, все охололо…

— Почекай, Віталіку, почекай, — Смолич, здається, когось шукав.

«Видивляється своїх убивць», — подумав Кононов.

— А вам, добродію? — офіціант питально подивився на слідчого, намагаючись розгадати його бажання.

Кононов напустив на себе пихи і повільно, з натиском на кожному слові сказав;

— У мене тут зустріч з дамою. Столик, гадаю, уже замовлений.

Офіціант задумався на хвилинку, потому, збагнувши про що йдеться, мовив:

— Пані Наталя уже чекають на вас — другий столик у другому ряді. Прошу.

Кононов вдивився в півморок і побачив Наталю. Вона сиділа, повернувшись до естради, курила і пила через соломинку якийсь напій з височенного келиха. Кононов дякував долі за те, що Наталя дочекалася його.

— Якщо хочете, можете почекати мене за своїм столиком, — запропонував Кононов Смоличу.

— Гадаю, так буде краще, — погодився той. — Мій столик номер вісімнадцять, це у третьому ряду, — сказав Смолич і звернувся до офіціанта:

— Якщо все охололо, то заміни, будь ласка.

Офіціант розкланявся і побіг на кухню.

Кононов непомітно підійшов до Наталі збоку. Вона побачила його, вже коли він сів у крісло. Зраділа, але була дещо здивована.

— Володю! Нарешті. Я вже думала, ти не прийдеш, — защебетала вона.

— Хіба я міг не прийти! — галантно відповів він і поцілував Наталчину руку. Білу, напахчену, обтягнуту сріблястим мереживом рукавички.

— Ви сама вишуканість! — розсміялася дівчина. — Навіть не сподівалася, що в Управлінні є такі кадри!

— Наталю, ви сама чарівність.

Кононов навмисно казав їй «ви».

— Дякую, я хотіла сподобатися…

Вона не кокетувала. Була щирою і заслужено приймала комплімент.

Її стан облягала довга сукня з чорного трикотажу з рукавами по лікоть і невеличким вирізом. Комплект з намиста, кліпсів і браслета, виготовлений зі штучних коралів, якнайкраще підкреслював її шляхетність, сріблясті рукавички відтіняли матову шкіру, а капелюшок з короткою вуаллю надавав їй загадковості.

Кононов милувався дівчиною і не приховував цього.

— Добродії бажають зробити замовлення? — поштиво вклонився офіціант.

Наталя схопила меню й відчеканила:

— Морозива півпорції, манговий сік, салат із креветок, мій улюблений самбук і шампанське… Це мені. А ти, Володю, замов собі сам.

Кононов не розгубився. Недбалим рухом узяв зі столу меню, побіжно оглянув його і зробив замовлення:

— Біфштекс із кров’ю, сто грам «Наполеона», салат із креветок і сік. Ананас плюс манго.

— Зачекайте кілька хвилин, — розторопний офіціант зник.

— У тебе гарний смак, Володю! — сказала Наталя.

— Чому ти зробила такий висновок? — поцікавився Кононов.

— Ти не замовив коктейлю.

— Як на мене, коктейль — невдале поєднання високоякісних інгредієнтів. Навіщо переводити продукти?

— А наші банкіри вважають, що це буржуазний напій.

— Не знав, — здивувався Кононов.

Наталя подивилась на годинник.

— Через сім хвилин з’являться музиканти. Я обожнюю джаз!

Кононов скоса оглянув зал. Побачив Смолича. Згадав, що не вибачився перед Наталею за спізнення.

— Наталочко, люба, — лагідно мовив Кононов, — вибач мені, будь ласка, що я спізнився.

— Пусте, я переживала, щоб ти вчасно прийшов на концерт.

— Однак я хочу пояснити тобі причину свого спізнення. До мене приходив Смолич.

— Невже?! І коли це він став твоїм другом?

— Він приходив просити в мене допомоги.

— Цікаво! Розкажи.

— Він прийшов о пів на шосту і почав бідкатися на долю. Розповів, як підірвали його машину.

1 ... 92 93 94 ... 106
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Танці утрьох», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Танці утрьох"