Читати книгу - "Капітула Дюни, Френк Херберт"

— Дортуйло, що з тобою сталося? — Одраде була вражена тремтінням і слабкістю, помітними в жінці.

— Вони проводили на мені експерименти. Та це неістотно. Істотні домовленості. Хай там як, вони обіцяють тобі безпечний переліт до Перехрестя й назад. Не вір цьому. Можеш взяти з собою невеликий почет слуг, не більше п’яти. Вважай, що вони вб’ють усіх, хто тебе супроводжуватиме, хоча… може, я дала їм зрозуміти, що це помилка.

— Вони сподіваються, що я привезу їм підданство Бене Ґессерит? — Голос Одраде ніколи не був холоднішим. Дортуйлині слова пробудили привид трагедії.

— Такою була принада.

— А Сестри, що були з тобою? — спитала Шіана.

Дортуйла звичним жестом Сестринства постукала по чолі.

— Маю їх усіх. Ми погоджуємося, що Всечесні Матрони мусять бути покарані.

— Мертві? — Одраде вичавила це слово крізь стиснуті вуста.

— Вони намагалися присилувати мене вступити до їхніх лав. «Бачиш? Уб’ємо ще одну, якщо ти не погодишся». Я сказала, щоб убили нас усіх, покінчили з цим і забули про зустріч із Матір’ю Настоятелькою. Вони не погодилися, доки не закінчилися заручниці.

— Ти Поділилася з усіма? — спитала Тамелейн. Наближаючись до власної смерті, Там переймалася цим.

— Вдаючи, наче впевнююсь, що вони мертві. Можете знати, як усе було. Ці жінки гротескні! Тримають у клітках Футарів. Тіла моїх Сестер вкидали у клітки, де їх пожирали Футари. Павуча Королева — слушне ім’я — змусила мене дивитися на це.

— Огидно! — сказала Беллонда. Дортуйла зітхнула.

— Вони, природно, не знали, що в моїй Іншій Пам’яті є й гірші видіння.

— Вони хотіли перебороти твою чутливість, — промовила Одраде. — Дурощі. Чи стало для них несподіванкою те, що ти зреагувала не так, як їм хотілося?

— Я сказала б, радше стало прикрістю. Думаю, вони бачили й інших, що реагували так само. Я сказала їм, що такий спосіб стати добривом не гірший за інші. Схоже, це їх розлютило.

— Канібалізм, — пробурмотіла Тамелейн.

— Лише зовні, — заперечила Дортуйла. — Футари точно не є людьми. Це ледь приборкані дикі звірі.

— Без Вожатих? — спитала Одраде.

— Я жодного не бачила. Футари розмовляли. Казали «Їсти!» перед їдою і насміхалися з Всечесних Матрон довкола. «Ви голодні?» Фрази такого типу. А важливіше те, що сталося після того, як вони поїли.

Дортуйла закашлялася.

— Пробували мене отруїти, — сказала вона. — Ідіотки!

Відновивши дихання, розповіла:

— Футар підійшов до ґрат клітки після їхнього… бенкету? Глянув на Павучу Королеву і закричав. Я ніколи не чула такого звуку. Мороз пішов поза шкірою! Усі Всечесні Матрони в тій кімнаті завмерли, як одна, на місці. Можу поклястися, що вони були нажахані.

Шіана торкнулася Дортуйлиного передпліччя.

— Хижак, який паралізує жертву?

— Безсумнівно. Цей звук мав характеристики Голосу. Футари, здавалося, здивувалися, що я не завмерла.

— А як відреагували Всечесні Матрони? — спитала Беллонда. Так, ментатка потребувала цих даних.

— Спільним вереском, коли до них повернувся голос. Багато хто кричав до Великої Всечесної Матрони, вимагаючи знищити Футарів. Але вона прибрала спокійного вигляду. Сказала: «Вони надто цінні живими».

— Обнадійливий знак, — зауважила Тамелейн.

Одраде глянула на Беллонду.

— Я накажу Стреггі привести сюди башара. Є заперечення?

Беллонда коротко кивнула. Вони знали, що мусять зважитися на цей ризик, попри питання про наміри Теґа. Дортуйлі Одраде сказала:

— Я хочу, щоб ти поселилася в моїх гостьових кімнатах. Приведемо сукійських лікарів. Замовляй усе, що тобі потрібно, і готуйся до повного засідання Ради. Будеш там спеціальною консультанткою.

Дортуйла відповіла, підводячись:

— Я не спала майже п’ятнадцять діб і потребуватиму спеціальної їжі.

— Шіано, простеж за цим і приведи сюди сукійок. Там, залишайся з башаром і Стреггі. Регулярно звітуй. Він захоче вирушити до військового табору і особисто всім командувати. Залагодь йому ком-зв’язок з Дунканом. Ніщо не повинно їм заважати.

— Хочеш, щоб я була тут із ним? — спитала Тамелейн.

— Тримайся його, наче п’явка. Стреггі нікуди не має забрати його без твого відома. Йому потрібен Дункан як Майстер зброї. Упевнись, що він погоджується з ув’язненням Дункана на кораблі. Белл, усі потрібні Дунканові дані стосовно зброї — найвищий пріоритет. Є коментарі?

Коментарів не було. Думки про наслідки — так, але рішуча поведінка Одраде передалася всім.

Сівши зручніше, Одраде заплющила очі й чекала, коли тиша сповістить, що вона зосталася сама. Комунікатори, звичайно, продовжували стежити.

«Знають, що я втомлена. Хто не був би за таких обставин? Іще три Сестри, вбиті цими монстрами! Башар! Вони мусять відчути наш бич і засвоїти урок!»

Почувши, що прийшла Стреггі з Теґом, Одраде розплющила очі. Стреггі тримала його за руку, але щось у них не давало сказати, що це доросла людина привела дитину. Теґові рухи показували, що він дозволив Стреггі поводитися з ним так. Слід її попередити.

Слідом увійшла Там. Повернула до крісла біля вікон, просто під погруддям Ченоа. Значуща позиція? Останнім часом Там робила дивні речі.

— Хочеш, щоб я зосталася, Мати Настоятелько? — Стреггі випустила Теґову руку і стала коло дверей.

— Сядь поруч із Там. Слухай і не перебивай. Мусиш знати, чого ми від тебе зажадаємо.

Теґ сів на краю крісла, яке щойно займала Дортуйла.

— Я так розумію, що це військова рада.

За цим дитячим голосом відчувалася дорослість.

— Я поки не питатиму про твій план, — сказала Одраде.

— Добре. Несподіване забирає більше часу, і, можливо, я не зумію викласти своїх намірів аж до моменту дії.

— Ми стежили за тобою й Дунканом. Чому тебе цікавлять кораблі з Розсіяння?

— Кораблі, призначені для далеких польотів, мають характерний вигляд. Я бачив їх на гаммійському летовищі.

Теґ сів зручніше, давши час Матері Настоятельці обдумати ці слова. Його тішила енергійна поведінка Одраде. Рішення! Без довгих обговорень. Те, що йому треба. «Вони не повинні знати повного обширу моїх здібностей. Поки ще ні».

— Ти приховала б сили нападу?

Одраде заговорила було, та тут ввійшла Беллонда і запереч­ливо гарикнула:

— Це неможливо! У них будуть розпізнавальні коди і таємні сигнали для…

— Дозволь мені вирішувати, Белл, або усунь мене з командування.

— Це Рада! — сказала Беллонда. — Ти не…

— Ментат? — Він виразно глянув на неї, у цьому погляді відчувався башар.

Коли вона промовчала, сказав:

— Не сумнівайтеся у моїй вірності!