Читати книгу - "Віщий сон, або Інтуїція, Софія Чайка"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Зв'яже дітьми? Он як?
— Не чіпайся до слів.
— Якщо вона не захоче переїхати до Канади, я залишусь жити там.
— Саме цього я й боявся.
Батько прикрив очі рукою та приклав руку до серця.
— Зараз принесу пігулки. Доведеться найняти медсестру, щоб вона доглядала тебе, поки я у від'їзді.
— До біса медсестру! І пігулки! Якщо ти прийдеш з нею... Я не пущу вас на поріг!
— Твоє право.
Остап вирушив по ліки. Важкість від розмови каменем лежала на його серці. Він відчував себе зрадженим своїм батьком. Можливо, той відчував те ж саме. Остап дуже сподівався, що Дорош-старший передумає й поступиться, бо кожен новий напад батьківської хвороби стане нагадуванням про цю розмову — і про власну непокору.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Віщий сон, або Інтуїція, Софія Чайка», після закриття браузера.