Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

     - Це, мабуть, моя єдина помилка. Я його звільнила. Давно хотіла, але все не наважувалася. Але у середу його забрали санітари – перепив. Ось, ваші гроші, - вручила пані Анастасія стосик купюр Феофанії Сміт.

    - Дякую, - сказала Фані, притискаючи готівку до себе. – Якщо треба, то звертайтеся. І, -  респектабельно додала вона, - не забудьте сплатити з цих грошей від імені своєї агенції податок на доходи фізичних осіб та військовий збір за виплати мені.

       Павло сидів у кріслі вітальні та посміхався своєю чарівною посмішкою, спостерігаючи за тим, як його багата дружина, сидячи на дивані обнімається із семидесятю тисячами Євро в готівці.

      - Давай підемо до ресторану, - запропонував він. Фані смикнулася та заховала гроші подалі. Вона була готова битися за них із Павлом, як турботлива мама-качка, що захищає своїх каченяток від мерзенної лисиці. – За мій рахунок, - додав спостережливий чоловік.

      Вони сиділи у кафе, а туди-сюди снували закохані пари.

     - Тепер я розумію, - сказала Фані, після того, як офіціантка забрала їхнє замовлення, - чому ти так легко тринькав гроші.

     - Я?! – Здивувався Павло. – Коли це?

     - Давав хабарі, щоб здобути інформацію і таке інше. Але я тепер теж не з бідних, - повідомила вона - І я думаю, я вже знаю, на що витрачу ці гроші. Куплю джип собі, не дорогий, але комфортний та татові. Тато завжди хотів, але у нас не було грошей. А я йому вдячна, що він підтримав мене, коли я вирішила одружитися з тобою. Щоправда, він тоді не знав, що ти перебуваєш у списках найогидніших покидьків сучасності, які щороку складає журнал Форбс.

     - Кохана, - смикнувся Павло, - мене з дитинства вчили, що багаті люди стають багатими тому, що свій прибуток владають у бізнес, а не, використовуючи твою термінологію, тринькають на іграшки.

    - Але джип, це - не іграшка! В сучасному світі без авто – ніяк. А на те, щоб винайняти тебе водієм для себе, в мене грошей не вистачить, - додала вона із сумом. – Знаю! – Її очі заблищали так, що її відданий чоловік зрозумів, що зараз вона скаже, або щось гидотне, або щось абсолютно божевільне. – Я куплю собі хутряну шубу! Тоді, мені не потрібно буде, - пояснила вона офіціантці, яка принесла ножі та виделки, - наповнювати цей, і без того нещасний світ, дітьми такої огидно-мерзенної особи, яким є мій чоловік.

     - О, Господи! – Сказав пан Сміт. Офіціантка не відреагувала. Схоже, вона за свою коротку кар’єру звикла до будь-чого. – Ти ж знаєш, що половина тих грошей – мої?

    - З якого це дива? – Здивувалася меркантильна дружина. – Ти не хотів йти на ту вечірку. І взагалі, у тебе своїх грошей навалом.

     - Ти, мабуть, забула, - сухо сказав Павло, - що за цю справу, ми ще не розрахувалися із паном Кестрел.

    - От вмієш ти зіпсувати настрій, - буркнула Фані.

    В четвер ввечері, після того, як вони упіймали вбивцю, Павло та Фані зателефонували пану Кестрел. Він, як і мама Павла та тітонька Квітка, хотів дізнатися, як вбивцю було вирахувано, але міг приїхати лише у вівторок.

      В п’ятницю, в обід, Фані згадала, що у її батьків у вівторок розпочинається відпустка та попросила перенести зустріч «детективів» на середу. А ще, вона попросила  привезти і її батьків  до Києва. Пан Кестрел погодився, але за умови, що батьки Феофанії теж нададуть згоду. Здивовані батьки згоду надали. І тоді пані Сміт попросила свого далекого родича забалакати тата про історію, щоб батьки не запитували, чому їх везуть до Києва.

     - Я орендую їм номер у зручному готелі, - повідомила білявка чоловіка.

     - Якщо я не можу орендувати готельний номер для своїх тестя та тещі, то який з мене зять, - обурився Павло.

     Після палкої родинної суперечки, Фані обрала номер в готелі для батьків (зручний, але не такий, що одразу шокував своїм багатством), а Павло його оплатив.

      - Я хочу їх шокувати, своїм шлюбом, а не тим, якого мерзенного багатія я випадково собі обрала.

     - Феофаніє! - Обурився мерзенний чоловік.

     - Ну добре, коханий, лише - підступного, - вона поцілувала свого Павла. – Сподіваюся, три дні у Києві їх хоч трохи відволічуть.

    - А якщо вони захочуть подивитися на нашу квартиру?

    - Скажемо, що там – ремонт.

     Пан Кестрел довіз батьків Фані до їхнього готелю. Потім, за дві години забрав та відвіз до кафе. Пан Кестрел був альтруїстом.

     Батьки побачили за столиком кафе свою Феофанію, яка махала їм, та поруч із нею - Павла. Мама, яка любила збирати всіляку інформацію про моду, з подивом оглянула бордовий лляний костюм доньки. Він скидався на дорогий. Донечка обійняла своїх батьків. Павло вручив пані Петренко орхідеї, а пану Петренко сигари:

    - Феофанія казала, що вони Вам сподобалися, - пробурмотів переляканий мільярдер.

      Підійшла офіціантка, і Фані замовила чотири безалкогольних мохіто, наразі. Поки вони вивчали їстівне меню, мама подивилася на правицю донечки. Там, наче радіоактивне випромінювання, сяяла тонесенька шлюбна золота обручка. Мама смикнулася та подивилася на правицю Павла. Рука була без обручок. Пані Петренко кліпнула. Її донька машинально поправила своє золоте волосся лівою рукою, і мама побачила на безіменному пальці донечки каблучку, що вартувала цілий статок.