Читати книгу - "Ігри в помсту, Світлана Бонд"

Позаду нього у дверях вона побачила Аню, за нею - Влада і Дениса. Лєра прибрала руки з плечей Колі й підійшла до них.

- Привіт, сестричко, - Влад оглянув її з ніг до голови й міцно притиснув до себе. Розуміючи, що з найріднішою людиною все гаразд, його світ знову набув яскравих барв.

- Марк закрив? - поцікавився Денис.

- Так. Учора вранці закрив і пішов.

- Відпускати не хотів?

Вона похитала головою.

- Друзі, я знайшла в нього в кабінеті передсмертну записку Філа і його телефон. Розумієте, що це означає?

- Ще один? - здивувався Коля.

- Так, у нього ж два було: робочий і справжній. Він зі мною, але розряджений... я не могла нікому зателефонувати. А мій десь там.  

Лєра побігла у вітальню, потім зайшла до кабінету і виявила пропажу. Телефон лежав на столі, де вона його й залишила. Якраз перед появою Марка...

63

Сонце повільно схилялося до горизонту, вкриваючи вулицю ніжним золотим сяйвом, коли друзі зібралися на автобусній зупинці. Покинувши квартиру Марка, Лера не сказала ні слова, хоча в глибині душі вирував ураган.

Влад мовчки курив, намагаючись впоратися зі злістю, що разом з димом, здавалося, виривалася з нього назовні. Коля, не знаходячи собі місця, крокував туди-сюди, а Аня стояла поруч із Лєрою й тихо обіймала її за плечі. Дениса вони й зовсім загубили.

Він повернувся через кілька хвилин - у руках тримав паперовий пакетик і стаканчик кави, які відразу простягнув Лєрі.

Її очі спалахнули вдячністю. Вона зазирнула в пакетик, відчувши запах свіжих кексів із різною начинкою, який одразу ж розбудив її голод.

- Дякую, - видихнула Лєра.  

Вона піднесла чашку до губ і зробила кілька ковтків гарячої кави, відчуваючи, як тепло розливається по тілу, заспокоюючи нерви.

- Ти, виявляється, вмієш думати не тільки про себе, - зауважив Коля. - Не очікував.

Денис обурено посміхнувся:

- Шкодуєш, що першим не здогадався?

Говорили вони тихо. Шум машин, що проїжджали повз, і музика з найближчого ресторану заглушала майже все. Дівчата не слухали, а Владу такі промови зовсім не сподобалися.

- Заткніться вже. В онлайн-ігри граєте, там теж змагання є. Але не тут.

- Тобі здалося, - заперечував Денис.

- Безумовно, - підтвердив Коля.

Автобус приїхав, і вони зайняли місця. Всю дорогу Лєра дивилася у вікно і розмірковувала про те, як вчасно з'явилися її друзі. Марк міг зникнути на довгий час і навіть не згадати про неї. Як би Лєра не намагалася зламати двері, роздерти там дірку і вибратися - це було неможливо, бо надто міцний матеріал. Єдине, що радувало - він зачинив її саме у ванній, де хоча б була вода.

Вони зайшли в кімнату дівчат, цього разу і з Денисом. Не змовляючись, сіли за стіл, там Лєра дістала передсмертну записку, яку довелося заховати від Марка в кишеню.

- Дивіться, - вона простягнула їм складений у кілька разів аркуш.

Влад схопив записку, розгорнув і почав читати. Решта підійшли й теж втупилися в папір:

"У мене був рік, щоб переконати себе, що життя має сенс. Але я не знайшов нічого, що змусило б мене залишитися. Все зникло, особливо після смерті батьків. Того дня я мав їхати з вами, сидіти в тій самій машині, також покинути цей світ. Але ваша віра в користь освіти позбавила мене всього. Тільки знаєте, я помер того ж дня, разом із вами...

Ти могла мене врятувати, показала, що таке щастя. А потім зрадила. Я кохав тебе.

Минув рівно рік, уже можна.

1.09.2021"

- Схоже на справжню, почерк його, - зауважив Коля, втретє перечитуючи рядки. - Хтось дає собі п'ятдесят днів, а хтось рік.

- Підробка, - кинув Влад.

- Тоді якого біса тут написано те, що нікому не було відомо? Не міг же він насправді...

Влад остаточно спалахнув. Зім'яв аркуш і жбурнув на підлогу.

- Не кажи дурниць! Філ би не став. Це хтось зробив за нього. Той, хто добре його знав. І про родину, і про цю аварію, і навіть про... стоп, хіба у Філа була дівчина? Лєро?

- Я не знаю, він не казав.

- Може, хтось ще добре його знав? - задумався Денис, ходячи кімнатою. - Крім вас.

- Братик його, Антон, який тут працює. Ще мій сусід, - холодно озвався Влад, стискаючи щелепу. - І щоразу все зводиться до цих двох.

У момент подальших суперечок і дискусій Денис підняв записку, розгорнув і перечитав ще раз.

- Ви перевіряли його кишені того дня? - запитав він. - Де взагалі була записка і чому вона не потрапила до вас?

- Не перевіряли, - відповів Влад. - Хтось одразу викликав поліцію і вахту, нас туди не пускали.

- Упущення, - Коля покачав головою. - Поліція знайшла цю записку й одразу спихнула все на самогубство. Такий переконливий текст, що тут неможливо не повірити.