Читати книгу - "1984"

15

Гра у дротики на протилежному кінці зали урвалася щонайменше на півхвилини. Знову ж таки ця сцена описана раніше в одному з епізодів роману «Не дайте зав’янути конваліям», в якому Гордон переконує свого багатого друга Рейвлстона піти з ним до робітничого пабу. Тут вони відразу потрапляють у «смердюче, але прохолодне повітря». У «1984» згадується про «бридкий сморід прокислого пива». Як і Вінстон, який купив «дві півлітри темного пива у товстих кухлях», Гордон повернувся від шинквасу з двома пінтами звичайного темного елю. Вони були налиті в грубі дешеві склянки, товсті, як банки для джему, каламутні й брудні. До того ж обидва заклади — пивниці, одна з яких надто вбога, щоб придбати ліцензію для продажу міцних спиртних напоїв, а друга тому, що пролам заборонено пити джин.

16

У нього над головою висіли три облізлі металеві кулі, які, схоже, раніше були позолочені... Традиційний знак крамниці лихваря.

17

Насправді ж, увесь невеличкий простір крамниці був під зав’язку забитий усілякими речами. Крамниця містера Чарінгтона, мабуть, походить із есею, написаного для «Лондон Івнінг Стандард» («Лише мотлох — але кого він не цікавить?») у січні 1946 року, в якому Орвелл розповідає про свої відвідини комісійних крамниць центрального Лондона. Він звернув увагу на виставлені там усілякі прес-пап’є, «є там й інші, з коралом у склі, але вони фантастично дорогі».

18

Церква Сен-Мартіна? Вона ще й досі стоїть. Див. прим. 1, ст. 8.

19

У школі вона була капітаном хокейної команди й два роки поспіль здобувала головний приз на змаганнях з гімнастики. Близька подруга Орвелла Бренда Солкелд, якій він пропонував одруження у 1930 році, була здібною гімнасткою й працювала вчителькою з гімнастики у школі для дівчат Сент-Фелікс.

20

Ми мерці. Художня проза Орвелла містить у собі кілька нагадувань про те, що в романі «Не дай зів’янути конваліям» автор називає «смертністю модерного життя». «Мої вірші мертві, бо я сам мертвий, — повчає Гордон Рейвлстона в одному епізоді. — Ти мертвий. Ми всі мертві. Мертві люди у мертвому світі». Потім Гордон говорить про те, що він бачить людей як «ходячих трупів». У «Пошуках свіжого повітря» є ще більш схожий епізод, коли Боулінг навідує свого друга Портеуса. У розмові, яка провіщає зауваження О’Браєна Вінстону, Портеус — викладач класики у школі, який пишається своєю відстороненістю від модерного світу — називає Гітлера «ефемерним» і неефективним. «Я думаю, ти не правий, — відповідає йому Боулінг, — дядечко Гітлер зовсім інший. Як і Джо Сталін. Вони не схожі на тих хлопців, які у давнину розпинали людей та відрубували їм голови лише задля розваги. Вони прагнуть чогось нового — чогось такого, про що ми ніколи не чули». Згодом Боулінга вразила «дивна думка... Він мрець. Він привид. Усі такі як він — мерці».

21

Під вікном хтось співав. Деякі критики вважають, що опис співу жінки-прола має стосунок до досвіду роботи Орвелла на Бі-Бі-Сі. Тут він мав нагоду спостерігати, як прибиральниці, які чекали, коли журналісти опублікують свої вранішні матеріали, потім хапалися за віники і, співаючи, починали підмітати коридор.

22

Пацюки! — промурмотів Вінстон. — У цій кімнаті! Жах, із яким Орвелл ставився до пацюків, добре відомий. Те, що один із його товаришів по Іспанській громадянській війні називав його «фобією», могло призвести до трагічних наслідків, бо іноді він вихоплював револьвер і стріляв у тварину, яка потрапляла до їхнього шанцю. Підсиленого тісним простором відлуння було достатньо, щоб спровокувати обидві сторони. У результаті одного з таких конфліктів кухня перетворилася на руїни і було знищено два автобуси з підкріпленням для фронту... У давнину китайці вигадали метод тортур, коли голодних пацюків випускали на знерухомлених жертв.

23

Вони існують. Ми називаємо це Братством. В. Дж. Вест пояснює появу таємної організації, яку нібито представляє О’Браєн, тим, що Орвелл свого часу прочитав «Братство Миру», воєнний памфлет літературного критика Дж. Мідлтона Маррі, опублікований пацифістською групою Союз Миру. Їхнє висловлювання, що «братство пацифістів має бути готовим працювати в умовах справжнього тоталітаризму, поки життя знову стане людським», перегукується з деякими зауваженнями О’Браєна (West, The Lesser Evils, pp. 36-37).

24

А тим часом я надішлю вам примірник книжки. Похмурий роман Константина Марея Ночі Свастики (1937) описує суспільство, яке перебувало під нацистським правлінням протягом 700 років, і світ, поділений між Німецькою та Японською імперіями, які постійно воюють за свої колоніальні надбання. Дещо передуючи появі роману «1984», його сюжет передбачає один із варіантів «правдивої» історії світу, відкриваючи, що Гітлер не був богом і що в минулому існували такі поняття, як «пам’ять» і «соціалізм». Константин був псевдонімом плідної письменниці 1930-х років Кетрін Бердекін. Оскільки цей роман був опублікований видавцем Орвелла Віктором Коланчом і потім перевиданий Клубом Лівої Книги, який спонсорував Дорогу до Віген Пірса (1937), то він, безперечно, знав про існування того роману і, мабуть, читав його.

25

Через камеру проходили найрізноманітніші в’язні. Розповідь про ув’язнення Вінстона в Міністерстві Любові дуже скидається на неопублікований ескіз «Дзвін», написаний у серпні 1932 року. Там є епізод, в якому Орвелл, розпачливо прагнучи створити журналістський «шедевр», протягом цілого полудня випивав в одному з пабів північного Лондона, а потім п’яний як чіп вийшов на вулицю, щоб його заарештували. Орвелла затримали на сорок вісім годин і тримали в Бертнелському поліційному відділку за звинуваченням у пияцтві, оштрафувавши на шість шилінгів (ЗО пенсів). Як і в Міністерстві Любові, поліція не дотримувалася належних санітарних умов. «Кілька людей користувалися унітазом, який немилосердно смердів у такому малому приміщенні, тим більше, що його кришка була зламана й не закривалася».

26

Бамстед! — проревів голос. — Двадцять сім тринадцять, Бамстед Дж.! Згадка про перебування Орвелла в Саутволді в 1930-х роках. Джек Бамстед був сином місцевого бакалійника, чия крамниця стояла навпроти дому Орвеллових батьків, і з її горішнього вікна члени Бамстедової родини літніми вечорами чули клацання друкарської машинки Орвелла.

27

У будівлі Бі-Бі-Сі на Оксфорд-стрит, 200 була кімната 101.

28

Він мав вигляд лікаря чи навіть священика... У кількох місцях «1984» Орвелл натякає, що взаємини між О’Браєном і Вінстоном — це, по суті, взаємини між учителем і учнем. Тому