Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі 📚 - Українською

Читати книгу - "Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі"

275
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі" автора Автор невідомий - Народні казки. Жанр книги: 💛 Інше / 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 93 94 95 ... 103
Перейти на сторінку:
може, й за дві і каже:

— Ей, бучку, вражий сину! Зле я зробив, що за тебе шматок хліба віддав. Тепер ти хочеш їсти і я.

Бучок каже:

— Не журися! Я тобі та принесу той млинок.

Пішов бучок, відібрав млинок і приніс до того чоловіка.

Йдуть далі з тим млинком. Пасе свинар свині на такім просторі, що так свині порозлазилися, що як їх і зігнати. Питає його:

— Як ти ті свині докупи зженеш?

А той свинар каже:

— Дай мені той млиночок, то я покажу.

Бере той чоловік і дає йому той млинок, а той свинар дає йому торбу і каже:

— Вискочіть, козаки, і кожний мені на коні приведіть свиню докупи!

Допіру ті як повискакували, і кожний привіз свиню на коні і всі на одне місце поскидали.

І так вони помінялися: взяв той чоловік той бучок в руки, торбинку через плече повісив і йде. Каже:

— Ей, козаки, вражії сини! Зле я зробив, що я за вас шматок хліба віддав!

А один вискакує з тої торби і каже:

— Не журися! Я тобі млинок принесу.

І побіг, приніс той млинок.

Взяв він зараз торбинку через плече, млинок під пахву, а бучок в руки і йде.

Іде, зустрічає цигана, і каже циган до нього:

— Ей, батеньку, чи немає шматка хліба, то дав би мені.

Той чоловік каже:

— Млинку, млинку розтворися.

Млинок розтворився: є що їсти і пити. Їдять вони собі і п'ють. Але каже той циган:

— Ей, батеньку! Чи не помінявся б ти зі мною — за гарапник і бардинку на того млинка?

— Ну, то добре, — каже чоловік, — а що ж то значить твоя та бардинка і гарапник?

А той циган відповідає до нього:

— А бачите, онде кобила? Скажіть тій бардинці: «Моя бардинка, зроби все».

Сказав — і та кобила каменем стала.

А той чоловік каже:

— То зле! Що ж ти доброго зробив, що ти кобилу каменем поставив?

А циган каже:

— Не дуже й зле! Гарапнику, піди ту кобилу зжени!

Гарапник зігнав, кобила зірвалася і пішла.

Міняються: дає йому той чоловік млинок, а циган дає йому гарапник і бардинку.

Бере той чоловік бучок в руки, торбинку на плечі, бардинку за пояс, а гарапник причепив між плечима і пішов. Але каже:

— Що ж, бардинко, і ти, гарапнику, вражії діти! Зле я зробив, що я шматок хліба за вас віддав.

А бардинка і гарапник кажуть:

— Не журися, ми тобі принесем.

Пішли, принесли йому той млинок. Взяв він його під пахву і йде.

Приходить додому і каже до дітей:

— Сідайте, дітоньки, за стіл.

Діти посідали, а його жінка почала сваритися:

— Ти, старий, ходиш поза гори, а мене за тебе тягають.

Він розгнівався на жінку, наказав вискочити двом козакам, а бучка поставив на порозі і сказав її трохи погладити по тілі. Вона кинулася утікати надвір, але як вона тікала, то бучок її в груди, не пускає. І бачить вона, що нічого не зробить, бере і сідає за стіл.

Він наказав млинкові розтворитися, щоб було всього з достатком їсти і пити. Млинок розтворився, є все, чого завгодно їсти і пити, — то нема чого і сваритись.

А тут уже довідалися з панського двору, що Іван повернувся з мандрівки. І кажуть йому з ціпом на панщину йти. А він на те не зважає, на панщину йти не гадає. Тим часом приходять посіпаки двірські до нього і кажуть:

— Що ти, Іване, гадаєш?

Він відповідає:

— Нічого я не гадаю, бо я добру оборону маю. Вискочіть-но козаків з шість і вибийте їх добре, щоб вони знали, як-то зачіпати і на панщину заганяти.

Аж тут зараз вискочило шість козаків і почали їх бити. То ті ледве повтікали і зараз панові донесли, що Іван якусь біду має і нікого до себе не підпускає.

Допіру пан іде до Івана тую біду оглядати. Але Іван дивиться, що до нього йде пан, наказав, щоб десять козаків вискочили і щоб того пана від нього відігнали. Та каже:

— Пана не бийте, але йому пострах дайте.

Пан побачив, що не жарти, і втік.

Тоді пан бере посилає слугу свого до Івана:

– Іди до Івана і проси його від мене, щоб був ласкавий прийшов до мене.

Приходить слуга до Івана і каже те саме, що йому сказав.

А Іван відповідає:

— Отак треба було давно зробити.

Приходить Іван до пана, а там його питають:

– Іване, що ти маєш, що ти не даєш нікому до себе приступити?

А Іван відказує:

— Я, пане, нічого злого не маю. Лиш маю млиночок, але як панові треба, то принесу.

А пан каже:

— Ану ж, покажи.

Приніс Іван той млинок, поставив на столі, а пан каже:

— Що ж то, Іване, за такий млинок?

А Іван каже:

— Млинку, млинку, розтворися. І щоб тут було пити і їсти ще більше, як у якого пана.

Млинок розтворився: єсть все їсти і пити ще краще, як у пана.

Пан, як побачив те, почав його просити, щоб він йому подарував той млинок. А Іван каже:

— То нехай пан собі його візьме.

А пан за те звільнив його від панщини і додав йому ще сто карбованців.

— А може, ти, Іване, ще що маєш?

А він каже:

– Є у мене торбинка, пане.

— Ну, іди ж, Іване, принеси мені тую торбинку.

А він каже:

— Та я панові принесу.

Пішов Іван додому і приніс ту торбинку. Але пан його питається:

— Що ж, Іване, то за торбинка?

А Іван каже: «Вискочіть зо сто козаків і посідайте на коні! Станьте в лави, нехай пан подивиться!»

Ті вискочили, стали в лави, пан подивився, зрадів, подумав собі, що то друга громада може бути. І питається:

— Може, ти, Іване, ще що маєш?

А Іван каже:

– Є ще у мене, пане, бучок і гарапник.

— Ну, йди ж, Іване, і принеси мені.

Пішов Іван додому і приніс. Пан його питає:

— Що ж то таке?

А на тоці під той час багато молотників молотило. Іван каже:

— Піди, бучку, побий тії люди.

Бучок пішов і побив. А пан руки зломив, що Іван йому стільки людей згубив. А Іван каже:

— То пусте діло! Піди-но ти, гарапнику, тії люди збуди.

Прийшов гарапник — і котрого вдарить, той чим борше до ціпа зривається.

Пан зрадів, що то вже дві громади має, і сам не знає, яку б то

1 ... 93 94 95 ... 103
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі» жанру - 💛 Інше / 💙 Дитячі книги:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі"