Читати книгу - "БотакЄ"

А тепер я маю підозру, що в запасі буде цілий квітень. Не можна його проґавити. Від цього залежить рівень тієї ефемерної субстанції, яку іноді називають щастям.

Усе дуже добре пояснює фенологічна філософія. І їй важко не повірити, бо весь кодекс цієї філософії утворений одним принципом. Отже, існують пори року, існує річний цикл, існують сезони і сезонність. Якщо вони керують механізмами динаміки рослин і тварин, грибів і вірусів, то не можуть не впливати на людину. Тому наше щоденне життя повинно максимально гармонізувати із сезонними змінами, тому не слід принаймні не зауважувати цього руху, не приглядатися і не прислухатися до нього, вдавати, ніби чогось такого попросту не існує.

Далі ця життєва філософія радить керуватися власними відчуттями і спостереженнями, які поєднуються на елементарних знаннях про сезонні норми у природі. Це стосується і тривалості сну, і комфортної температури, і їжі, і пиття, й оточення себе певними квітами (останнє, здається, може бути найпростішою ілюстрацією - квіти, які домінують у домі, повинні чітко відповідати натуральній послідовності - цикламени, гіацинти, крокуси, тюльпани, нарциси, іриси, конвалії, бузок, жасмин, півонії, троянди, гвоздики, айстри, ґладіолуси, хризантеми - згрубша так). Оскільки люди є ще й істотами, які перебувають у культурі і вживають різноманітні отрути, то це теж не може залишитися поза увагою. Відповідна музика, відповідне читання, огляд відповідного малярства і графіки, відповідний алкоголь. Зрозуміло, що мусять мінятися чаї. В ідеалі навіть відвідини різних місць слід би організовувати за фенологічним принципом. Не йдеться про літнє море і зимові гори. Треба знайти свій власний ритм: Будапешт - це травень, Берлін - це червень, Вільнюс - це липень… Якось так.

Відомо, як японці вміють споглядати цвітіння сакури, як вони обпиваються тоді саке, скільки від цього щороку їх помирає. Я ж знаю людей, які їздять до Ужгорода дивитися на маґнолії в квітні, в Чорногорі переживають споглядання первоцвітів у червні, присутні на варінні ракії на Балканах у вересні…

Цивілізація і культура - протилежні речі. Філософія, навіть фенологічна філософія, є надбанням культури. Значить, уважності.

Цивілізація пропонує інший вибір. Вона спроможна зробити життя таким, коли жодних сезонних змін не відчувається - цілорічні фрукти і городина, теплі приміщення взимку, охолодження влітку, усе завжди.

Повертаючись до безпосередніх рекомендацій, моя пропозиція на цю весну, на початок фенологічного мислення є дуже простою (хоча від цього значною мірою залежить рівень тієї ефемерної субстанції, яка іноді переживається як найсправжніше щастя). Одночасно вона стосується самої суті (це нагадує той фраґмент у Довлатова, коли він казав, що науковці-сексологи цілком позбавлені почуття гумору, бо кожна їхня книжка починається відразу з розділу «Ввєдєніє»). Але. Варто вибрати собі найближчими днями якесь конкретне дерево - біля дому, на вулиці, в чиємусь подвір’ї. Дерево, яке завжди поруч або по дорозі. І щодня, щоранку, щовечора дуже уважно приглядатися до цього свого дерева. Бачити стадії набухання бруньок, драматичний рух цвіту, міліметри збільшення листочків і все, що триватиме аж до наступної зими. Яка, підозрюю, буде інакшою, ніж минулі.

Тридцять три тези про біг

Однією з найбільших радостей, яка доступна дітям з найменшого віку і переважно притуплюється з роками, є радість бігу.

Серед дуже обмеженої кількості природних станів тіла: стояти, лежати, ходити, сидіти - біг займає особливе, межове місце.

Його особливістю є стадія польоту. Коротка мить, коли власні зусилля цілком відривають тіло від землі, скеровуючи його переміщення у вибраному напрямі.

Радість бігу полягає передовсім у відчутті цього польоту і можливості його розтягнути.

Тому нам так часто сниться, що ми біжимо.

Легкість бігу в сні іноді є певним прийомом, завдяки якому починається перехід до справжнього польоту.

І немає нічого мучівнішого від сну, в якому ніяк не вдається побігти.

Через те, що біг є найактивнішим нормальним станом тіла, іноді хочеться побігти, коли тіло активне. Тоді важко втриматися, тоді можливі найкращі кадри.

Зворотно - часто треба пробігтися, щоби активізувати тіло.

Рухи безпосередньо пов’язані з мисленням і думками.

Те, що думається під час бігу, неможливо подумати, перебуваючи в іншому стані.

Добігти або відбігти дуже часто означає вижити.

Щоби бігти добре, часто потрібно думати про те, як відбуваються усі рухи, з яких добрий біг складається.

Оскільки політ починається з відштовхування, а закінчується приземленням, тілесний контакт із твердю під час бігу значно вагоміший, ніж лежання на ній цілим тілом. Тому самосприйняття того, хто біжить, дуже залежить від тієї субстанції, по якій біжиться.

Навіть невелика зміна швидкості переміщення веде до принципової переміни бачення.

Ландшафти, попри і через які пробігаєш, неможливо побачити в такому ракурсі, якщо попри них проходити.

Ще більше, ніж з твердю, бігун пов’язаний з повітрям.

Дихання визначає біг. І дихання визначає загальний ритм життя.

Саме від потреби в кисні залежить інтенсивність серцебиття.

А частота ударів серця може спресовувати або розтягати природний час.

Таким чином, внутрішні переживання проходять через різні перетворення, що утворюються швидкістю і тривалістю бігу.

Недаремно лише на кількакілометровому кросі тримається найсуворіший тест у французькому іноземному леґіоні.

Але нема простішої насолоди, як збігати з гори.

І нема в педагогіці нічого гіршого, як забороняти дітям бігати.

Нема кращого способу пересвідчитися в природній зґрабності жінки, як подивитися на кілька метрів її бігу.

Мало що викликає таке співчуття і зворушення, як реґулярні обов’язкові пробіжки.

Але небагато чого може бути прикрішим, як твоя або чиясь неспроможність побігти.

А крім того, не слід забувати про те (кажу тут з чоловічого боку бачення), що саме бігунки виглядають найеротичніше. І еротизм цей урізноманітнюється біговою спеціалізацією - сто, двісті метрів, сто десять з бар’єрами, чотириста, вісімсот, тисяча п’ятсот, три тисячі, стипл-чез, крос, п’ять і десять кілометрів, марафон… Усе зовсім інакше.

Бо війна війною…

Слухай, рідна, ми, напевно, прийдемо пізніше. Нас не треба чекати сьогодні. Знаєш, я не знаю, чи мене ти властиво чекала. Чи ти знала, що я можу прийти не сам. І насправді не уявляю, хто сьогодні у мене - ми. Так завжди у реєстрах погромлених армій. Невідомо, хто є. Список убитих, поранених і полонених, щось про зрадників, тих, хто втомився,