Читати книгу - "Українська Повстанська Армія і Армія Крайова: Протистояння в Західній Україні (1939-1945 рр.)"

Створення цієї дивізії було викликане прагненням аківців під час здійснення ними проти відступаючого німецького війська так званої посиленої диверсійної акції «Бужа» постати перед радянським командуванням «у всеозброєнні». Тим самим вони намагалися продемонструвати, що задля звільнення від німецьких окупантів польської довоєнної державної території, зокрема Волині, здатні на будь-які жертви.

Перший етап бойової діяльності польської партизанської дивізії пов’язаний зі створенням оперативної бази, з території якої вона могла діяти в усіх напрямках як окремими підрозділами, так і у повному складі. Район оперативної бази охоплював західну частину Волині. Головним противником польських загонів під час боротьби за оперативну базу знову стали підрозділи УПА, що в умовах швидкого наступу радянських військ також були змушені відійти у західні райони Волині. На відміну від боїв 1943 р. цього разу загони АК здійснювали, як правило, наступальні акції, метою яких стало знищення по можливості всіх опорних пунктів УПА, що оточували район формування польської дивізії.

У наказі від 16 січня 1944 р. полковник К. Бомбінський звернувся до командувачів польських партизанських загонів округу з такими словами: «Наказую проводити боротьбу з українськими групами з усією нещадністю і суворістю, особливо акції у відповідь за вбивства цілих польських родин. Для вбивць жінок і дітей немає милосердя та поблажливості. Цієї боротьби ми не хотіли, прагнули жити в сусідській згоді з українським населенням Волині. Трапилося по-іншому, не ми відповідальні за цю кров. Використання раптовості і неочікуваний напад, швидкий та чіткий відступ після бою — запорука нашого успіху»[529].

Виконуючи цей наказ, аківські загони розпочали наступальні дії проти підрозділів УПА, основні бази яких були розташовані на схід від Володимира-Волинського у селах Могильне, Гнійне, на території комплексу Свинарських лісів і на південь від Любомля в селах Ставки, Овлочим, а також на території Мосурських лісів.

Подамо хронологію боїв між партизанськими загонами АК і підрозділами УПА під час боротьби перших за розширення своєї оперативної бази у західній частині Волині за період січень — березень 1944 р., складену на підставі польських матеріалів:

— 10 січня — бій загонів під командуванням З. Кульчицького і В. Цеслінського («Пьотрусь») у селі Крать на Володимирщині з підрозділами УПА. З польського боку загинуло шість осіб. Скільки з українського — невідомо;

— 19 січня — невдалий напад партизанів загонів «Пьотруся» (В. Цеслінський), «Ярослава» (Л. Домка-Дембіцький) і «Леха» (Є. Красовський) на чолі з командувачем угруповання «Основа» поручником «Богорією» (С. Броковський) на село Гнійне на Володимирщині з метою знищення місцевої бази УПА;

— 29 січня — наступальні бої загонів «Сокола» (М. Фіялка) і «Яструба» (В. Черминський), а також окремих партизанських груп загонів «Тшаски» (З. Твардий), «Сивого» (В. Крокай) та «Луна» (назва загону під командуванням З. Кульчицького) з формуваннями УПА в селах Бабе і Щурин на Луччині. Село Бабе було спалено;

— Протягом січня — перехід загону «Бомби» (В. Коханський) на чолі з підпоручником «Слуцьким» (Ф. Щепаняк) із Заслуча в район концентрації дивізії. Сутички з підрозділами УПА біля села Яромля та інших на Луччині. Перехід загону «Гзимса» (Ф. Пукацький) з району Острога до місця концентрації дивізії. Наступальні бої з загонами УПА в районі села Панська Долина на Дубенщині;

— Початок лютого — захоплення спільними зусиллями польських і радянських партизанських загонів Свинарських лісів та ліквідація місцевої бази УПА, зокрема:

— 1 лютого — зайняття загоном «Тшаски» (З. Твардий) села Будище на Ковельщині;

— 2 лютого — зайняття загоном «Яструба» (В. Черминський) сіл Вербичне й Оса на Ковельщині, загоном «Луна» — сіл Ревушки, Вовчак і Домінополь на Володимирщині, загонами «Сокола» (М. Фіялка) та «Сивого» (В. Крокай) — сіл Черніїв, Свинарин, Осекрів та деяких інших на Ковельщині;

— 5 лютого — бої партизанів загону «Тшаски» (З. Твардий) з підрозділом УПА біля села Новий Двір на Ковельщині; 8 лютого — група партизанів загону «Пьотруся» (В. Цеслінський) допомогла базі самооборони в с. Едвардполе відбити напад підрозділу УПА, а також ліквідувала угруповання УПА в селах Верів, Ворчин та Пузів на Володимирщині;

— 10–11 лютого і 20 лютого — напади загонів «Леха» (Є. Красовський) і «Богорії» (С. Броковський) на базу УПА в селі Стенжаричі на Володимирщині. З українського боку загинуло 23 особи;

— 20 лютого — засідка партизанів УПА на загін «Гзимса» (Ф. Пукацький) біля села Твердинь на Володимирщині. З польського боку загинуло 15 осіб;

— 29 лютого — невдалий напад загонів «Гзимса» (Ф. Пукацький), «Луна», «Тшаски (З. Твардий) на базу УПА в селі Оздзютичі на Горохівіцині. З польського боку загинуло 20 бійців і приблизно стільки ж було поранено. 23 березня внаслідок 10-годинного бою місцевий підрозділ УПА буде розбито радянськими партизанами під командуванням Г. Ковальова. До рук останніх потраплять штабні документи підрозділу[530];

— 29 лютого — напад загону «Корда» (К. Філіпович) на базу УПА в селі Пшекурка на Любомльщині та її знищення. З польського боку загинула одна особа і дві було поранено. З українського — п ять осіб загинуло й одну було поранено; 5 березня — бій партизанів загону «Леха» (Є. Красовський) з підрозділом УПА біля села Гайки на Володимирщині. З польського боку загинуло два бійці і троє було поранено;

— 12 березня — напад партизанів загонів «Сокола» (М. Фіялка) і «Малого» (С. Вітамборський), а також варшавської роти саперів «Петра» (З. Золочинський) на базу УПА в селі Коритниця на Володимирщині;

— 19 березня — напад партизанів загонів «Корда» (К. Філіпович) і «Сокола» (М. Фіялка) на підрозділ УПА в селі Запілля на Любомльщині