Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь 📚 - Українською

Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"

1 358
0
10.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пані Язикатої Хати" автора Ялинка Ясь. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 93 94 95 ... 131
Перейти на сторінку:
Глава 22

«Краще дома свого немає на світі нічого»

Ступила Стьопка на поріг рідного будиночка в бадьорому настрої. Адреналін від сутички з Гором все ще вирував у крові, тому вона не одразу помітила зміни.

-Народе! Я вдома! Тільки на руки не підіймайте! - закричала біля входу. І осіклася з відкритим ротом, - Не зрозуміла…

             Першою думкою було -  будинком помилилась. Так ні ж, йшла через свій сад, повз рідну лазню і ненависний клозет. І поріг її, і двері вхідні. Але всередині… дива…

 

            Вузького коридорчика з вішалкою для верхнього одягу як і не було. Його місце зайняла простора вітальня з кріслом і маленьким столиком. Стьопка пройшла повз і попала у велику залу з майже сучасним кутовим диваном та низьким журнальним столиком. На столику красувався букет хризантем у трилітровій банці. Стьопка навіть головою труснула, щоб позбутися від мани. Подивилася ліворуч і наткнулася поглядом на крісло-гойдалку біля широкого вікна, що стояла поруч із каміном.

-Н-народе... - прошепотіла, - ау? Куди я потрапила?

-Ласкаво просимо, панночко! – пробашив Єгорич біля вуха, – приймайте оновлені палати!

-Очуміти... Єгорич, а що трапилося? – так само пошепки, ніби боячись злякати побачене.

-Як що, облаштовуємо халабудку за смаком нової Свирянки! - відповіла Лукерія, - ну, ти зійдеш, чи ні? – і стільки хвальби було в голосі.

-Е-е-е… А як це?

-А так це! Тепер будиночок твій остаточно! І сил ми набралися, творити можемо!

-Впасти не піднятися! - пробелькотіла господиня, - і що ви тут мені набудували?

-Входь, чом стоїш, як не своя? Приймай роботу!

 

            Побрела Стьопка розглядати оновлену будівельку, хитаючи головою і войкаючи. Будинок змінився повністю! Раніше в ньому було всього дві кімнати, кухня, коридор, та горище, а зараз він «виріс», на перший погляд, вдвічі.

            З вітальні жінка потрапила до зовсім іншої кухні, від колишньої тільки піч і залишилася. Стіл стояв посередині довгий дубовий, з масивною стільницею та двома лавками з боків. Добре, хоч рідненький комп'ютер нікуди не подівся, так само перебуваючи на столі, але в компанії з... величезним мідним самоваром!

-А самовар звідки взявся? – здивувалася.

-Тепер ми забагатіли, ось... можемо дозволити панські надмірності! - задоволено відповіла Лукерія.

-Це самовар у твоєму розумінні предмет розкоші, чи що? – уточнила Стьопка.

-Хіба, ні? - тоном «спробуй зі мною посперечатися» заявила охоронниця.

 

-Уяви собі, ні! Ти країни не переплутала?

-Га?

-Не гакай мені! Щоб я цю штуку в хаті не бачила! – строго заявила Стьопка.

-А що…

-Нічого! Я подивлюся ви тут на свій смак будиночок переробили, а мене запитати забули?

-Не догодили? - миттєво завелася Лукерія, - не вдячна!

-Ти мені ще поговори! – шикнула господиня, – зараз я перевірю вашу самодіяльність. Бач! Самі, нишком!

-Господине, - зразу змінила тон шкідлива охоронниця, - ти чого така зла, чи образив хто?

-Все нормально! - відмахнулась і прошлепала далі.

 

            У оновленому будинку тепер було чотири кімнати. Три порожні, а одна, найбільша, містила старе дідове ліжко і скриню.

-Угу, до спальні не дісталися і то добре. А це що за сходи? - запитала, побачивши дерев'яні сходи, що йшли вгору з зали.

-Так цеє... перший дар від нас, - тихо відповів Єгорич, побоюючись, видно, щоб і йому не перепало, - опочивальня там... вище від душ стражденних...

 

-Да ти що! – сплеснула руками Стьопка і помчала вгору східцями. Вона в дитинстві часто сиділа на горищі, перетягнувши туди стару ковдру.  Годинами дивилася у вузьке віконце і мріяла, що це особисто її кімната, бо в дідовій хаті доводилося спати по п'ятеро-шестеро в одній єдиній.

            Нагорі знову ахнула і рота долонею прикрила. Не знала, сміятися чи плакати. Кімната, що з’явилась під стріхою, була велика, з одним широким круглим вікном, під яким стояло старомодне вузьке ліжко, вкрите квітчастим покривалом. Біля ліжка знаходилася скриня, зверху якої стояла ще одна банка з квітами.

    

 І соромно стало Стьопці, що вона суворо розмовляла з Лукерією. Адже старалися охоронці. Догодити хотіли, он, навіть квітами прикрасили. І не важливо, що у банці, а не у вазі кришталевої. «Які ж вони все-таки чудові!»

-Нічого собі, спальня... майже мрія, - пролепетала, - а хто це все зробив?

-Я, панночко, - тихо відповів Єгорич, - якщо не до вподоби, відразу поправлю, тільки поясніть чого та як!

 

-А ти все-все можеш змінити? - обережно, щоб не образити, поцікавилася Стьопка, підійшовши до вікна. Вигляд з нього відкривався приголомшливий. Прямо на звивисту річку і поки що зелений лісок. Вдалині навіть виднівся місток, яким Свирянка бігала на Поляну.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 93 94 95 ... 131
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"