Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » В обіймах ночі, Рина Мир 📚 - Українською

Читати книгу - "В обіймах ночі, Рина Мир"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "В обіймах ночі" автора Рина Мир. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 96 97
Перейти на сторінку:
Епілог. Кохання заради життя

Епілог. Кохання заради життя

 

Стася

Ми всі сидимо у вітальні. Ми з Тімом сидимо на дивані, а мама з татом – навпроти нас. Батьки дивляться на нас із викликом, очікуючи, хто що скаже, але ми мовчимо, наче в рот води набрали. Я опустила голову, міркуючи, як же правильно попросити у них вибачення. Я, напевно, багато в чому була неправою стосовно рідних, можливо, навіть поводила себе не так, як потрібно було. Я всього лиш гадала, що батьки мене не люблять, що лиш використовують мене, аби вдало видати заміж за некоханого, грубого Артема, з батьком якого дуже давно укладено договір. Я всіляко намагалася показувати свій характер та непокірність і лише зараз розумію, що тато всього лише боявся мене втратити, боявся, що я стану пропащою дочкою, завагітнію раніше часу й принесу в пелені.

Не всі чоловіки вміють кохати і любити, а точніше правильно це показувати. Кожен любить по-своєму. Хтось різким відношенням проявляє свою любов до дитини, але це не означає, що він її не любить. Коли тато мене сьогодні обійняв і з радістю в голосі сказав, що він тішиться тому, що я жива й здорова, я зрозуміла, що батько мене любить. Насправді любить. Я ж його дочка.

З мамою дещо простіше. Вона не ростила мене так, як батько. Я не була солдатом під її керівництвом, але все ж із нею також ми не розумілися останнім часом. Можливо, то все мої юнацькі гормони та спроби показати рідним, що я вже доросла, що теж чогось варта, що хочу сама приймати рішення та бути самостійною. Мама все ж схилялася до думки батька, коли я в чомусь була неправа. І саме через це й були між нами всіма непорозуміння. Проте сьогодні я зрозуміла одну істину – батьків не обирають, як і дітей також. Тому ми всі любимо одне одного своєю любов’ю, яку маємо від народження. Тіму пощастило менше в цьому плані. Він маленьким втратив тата і зовсім недавно втратив маму. Гадаю, що він не розуміє моєї позиції стосовно батьків, тож варто порозумітися з ними, попросити пробачення, якщо потрібно, щоб одного разу не було запізно.

– Тату… мамо… пробачте мені, – говорю з опущеною головою, відчуваючи як мене душать сльози.

Тім мене обіймає та заспокоює. Він не боїться перед моїми батьками проявити свої почуття до мене і показати, що він буде турбуватися про мене завжди. Вважаю, що він гідний бути їхнім зятем, а не якийсь там Артем, що не пропускає жодної спідниці.

– Не треба вибачень, – першим почав батько. – Це ми винні з матір’ю, що довели тебе до такого, – він подивився на маму й остання сплакнула, притулившись до плеча чоловіка. Батько втішив свою дружину, обійнявши та заспокоївши. – Стасю… й Тимуре… у вас все серйозно?

– Так. Ми збираємось одружитися, – відповідає за мене Тім, а я підіймаю на нього здивоване обличчя, нічого не розуміючи. Коли це він робив мені пропозицію?

– Діти, не поспішайте, – мама вже не знає, чи радіти, чи плакати.

– Згоден. У вісімнадцять одружуватись – це дуже зарано.

– Мені двадцять.

– Це суті не змінює, – суворо відповідає тато. – Погуляйте, пострічайтесь ще рік-два. А там побачите, що робити далі.

– Я Стасю не покину, – впевнено відповідає Тім. – Вона – моє життя. Я кохаю її заради життя. Ще недавно мені все було байдуже… Після смерті матері я не хотів жити. І лише Стася завжди була поряд. Вона довела мені, що варто жити це життя, що варто рухатися далі, як би складно інколи не було. Я збагнув те, що кохання може бути навіть заради життя. Коли тебе витягують із ями навіть проти твоєї волі – це і є кохання. Тож моє рішення не зміниться ні через рік, ні через два. Я все одно одружусь із вашою дочкою.

Красивіших слів я ще не чула. Тім так впевнено вимовляв кожне слово, вкладаючи туди свою душу, що навіть найчерствіше серце зможе розтанути. Як і розтануло серце мого тата. Він змінився на обличчя. Стала помітною легка посмішка. Лише зараз розумію, що я ніколи не бачила, як тато посміхається. Невже? Невже він і справді змилується над нами?

– Одружишся, кажеш… – хмикає він і всміхається вже очевидніше. – А руки в моєї доньки ти просив?

– Ні. Ще не випадала така нагода. Тому й прошу зараз перед вами руки та серця вашої дочки. Стасю, ти вийдеш за мене?

***

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 96 97
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «В обіймах ночі, Рина Мир», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "В обіймах ночі, Рина Мир"