Читати книгу - "Письменник, Руслан Баркалов"

А тим часом події почали розвиватися зовсім у непередбачуваному руслі. Юнта, побачивши, що її майже зловили на брехні і знаючи, чим це їй може грозити, вирішила десь зникнути. Це лише в черговий раз підкреслило її причетність до нападу. Але людина, котра діє в трансі, не думає і не сприймає ситуацію з точки зору здорової логіки.

Вона звідкись дізналася, що Роан «втратив голову» під час відпустки, зустрівши якусь дівчину. Це побудило в ній дику ненависть і злість. Це ж вона його намовила так поступити. Це все вона винна. Вона! О, ще б пак, адже залишившись без тієї «наглої дівулі», він перестане пнути голову догори. Це ж ясно як день. Вона вирішила, що знищивши суперницю, вона поверне все на своє місце. А значить все це закінчиться. Роан не буде мати куди вернутися. Тож йому залишиться лише одне – забрати всі заяви з суду і попросити пробачення.

Тільки от пані Юнта не врахувала однієї деталі – за нею вже слідкували. Серж був розумним хлопцем і ще під час процесу зрозумів, куди подує вітер. Тож співпрацюючи зі слідством, дозволив Юнті залишити залу суду, втекти додому і почати приготування до подорожі.

Тільки от її подорож в Соренто в їхні плани не сходила. Її мали би «взяти» в аеропорті під час реєстрації. Це старий хитрий трюк, котрий не раз показують в багатьох фільмах. Але люди занадто сліпі аби зрозуміти це. Вони хочуть бачити лише картинку. І їх не цікавить те, що хоче донести до них режисер. Вони хочуть шоу і не більше.

Рівно о сьомій годині вечора Юнта сіла в таксі і поїхала в направку аеропорту. А отже, Серж не помилився ні в чому. І означало, що її слід було обов’язково затримати.

І ось, маючи в кишені ордер на арешт, група поліції на кількох машинах кілометр за кілометром приближалася до місця, де мало здійснитися правосуддя.