Читати книгу - "Письменник, Руслан Баркалов"

Юнта, наче нічого не підозрюючи, спокійно прямувала до реєстрації. Раптом, вона зробила крок в ліво і кудись пропала в натовпі людей. Видно, вона побачила за собою хвіст і вирішила відірватися від небажаних очей. Але куди вона могла зникнути? Адже в залі було повно камер. Але вона все ж таки якимось дивним чином змогла зникнути з очей.

Треба віддати належне, ті, хто йшов за нею теж люди і можуть іноді припуститися якоїсь помилки. А якщо ще й жертва гарненько декого з них гарно попросила, розмовляючи мовою валюти, то цілком можливо, що бравий сторож порядку міг відвернутися в потрібний момент. Як би там не було але Юнта втекла. І тепер вона могла опинитися де завгодно і довести задумане до логічного кінця.

І це у той час, коли бідна Ален нічого не підозрювала про це. Вона навіть уяви не мала, що творилося в ці хвилини за тисячі кілометрів від неї. І що все це робилося заради ї безпеки.

По всьому аеропорту проходили обшуки. Були перекриті усі двері, всі входи і виходи. Підняли на ноги усю охорону. Переглядали усі камери. Було також затримано усі рейси, в тому числі і ті, що вже мали от-от відлітати. По літаках бігали поліцейські, котрі оглядали усіх і усе. Всі були на ногах. Керівник операції був не в собі від злості.

– Де ж поділася ця чортова баба! Ну ж не могла вона просто так взяти і зникнути. Шукайте краще. Вона десь тут! Не може бути аби ніхто нічого не бачив! – кричав він по рації.

Службовці оглядали усе приміщення, всі кабінети, всі порожні кімнати, туалети, вентиляційні труби. Але результатів було нуль. Вона наче крізь землю провалилася.