Читати книгу - "Стів Джобс"

— Він був дуже милим до неї, — згадував Теванян. — Він і Крісанн були вегетаріанцями, а Ліза ні. І він приймав це. Він запропонував їй замовити курку, що вона і зробила.

Курка стала її слабкістю у курсуванні між обома батьками, які були вегетаріанцями з духовним поясненням щодо споживання натуральної їжі. «Ми купували веґанські продукти — цикорій, лободу, селеру, горішки в шоколаді, - у смердючих магазинах, — пізніше писала Ліза про той час, коли жила з матір’ю. — Деколи ми купували іноземні смакоти. ЬСілька разів брали гостро приправлену страву з курки із крамнички, де розташовувалися цілі ряди з куркою, смаженою на грилі. Ми їли їі відразу в машині, пальцями, з фольги, в яку вона була загорнута». Її батько, чиї дієт№[ні обмеження приходили фанатичними хвилями, був більш перебірливий щодо своєї їжі. Якось вона бачила, як він виплюнув суп, тільки-но дізнався, що там є масло. Працюючи в Apple, він інколи дозволяв собі дещо біль-щого, аніж зелене листя, та потім знову став переконаним вегетаріанцем. Навіть будучи маленькою, Ліза розуміла, що його дієтичні пристрасті відображали життєві переконання, одним із яких було те, що аскетизм і мінімалізм можуть посрілити прийдешні відчуття.

- Джобс вірив у те, що хороший урожай приходить після засухи, а задоволення - після обмежень, — зауважувала Ліза. - Він знав формулу, яку більшість не знали; речі притягують протилежності.

Так холодність і відчуженість її батька часто змінювалися неочі-куваною теплотою.

- Я не жила з ним, але він приходив до нас, як божество, щоби провести з нами декілька хвилюючих моментів, — згадувала Ліза.

Невдовзі Ліза стане цікавою співрозмовницею, і Джобс братиме її на прогулянки. Він також кататиметься з нею на роликах тихими вуличками Пало-Альто, часто зупиняючись біля будинку Джоани Гофман і Енді Герцфельда. Вперше, коли Джобс прийшов туди з Лізою, він постукав у двері й оголосив;.

- Це Ліза.

Гофман відразу здогадалася.

- Було очевидно, що то його донька, - говорила вона мені. — Ні в кого немає такого підборіддя. Воно в них було однаковим.

Гофман, котра і сама страждала від того, що не знала свого батька до десятирічного віку, бо він розлучився з її матір’ю, спонукала Джобса бути кращим батьком. Він прислухався до її поради і пізніше дякував їй за такі настанови.

Якось він узяв Лізу у відрядження до Токіо, де вони зупинилися в строгому бізнесовому готелі «Окура». В елегантному суші-ба-рі на першому поверсі Джобс замовив велику тацю з унагі-суші

— страву, яку він любив настільки, що дозволяв тепло приготованому вугрові бути вегетаріанською їжею. Шматочки суші покривав тонкий шар солі або солодкуватий соус, і Ліза згодом пригадувала, як вони розчинялися у неї в роті. Так само розчинялася і відстань між ними. Пізніше вона писала таке; «Тоді вперше я почувалася щасливою і розслабленою з ним — біля тих таць із м’ясом. Надлишок їжі, дозвіл і теплота означали, що досі закрита територія нарешті відкрилася. Джобс був менш суворим із собою, був простою людиною під тими великими стелями на маленьких кріслах, з м’ясом та зі мною».

Але все не завжди було таким райдужним. Джобс поводився так само непередбачувано з Лізою, як і майже з усіма. То була карусель з любов’ю та покиданням. Під час одного візиту він міг бути грайливим, наступного разу — холодним як крига, часто він узагалі наче був відсутнім.

- Ліза ніколи не була впевнена у їхніх стосунках, — говорив Герцфельд. — Якось я пішов на вечірку з нагоди ії дня народження. Мав прийти Стів, і він уже дуже й дуже запізнювався. Ліза тоді дуже розстроїлась і розчарувалась. Але коли Джобс нарешті прийшов, вона вся аж засвітилася.

Ліза навчилася бути темпераментною у відповідь. За роки їхні стосунки стали нагадувати якісь каруселі, які крутилися на впертості обох. Після сварок вони могли місяцями не спілкуватися один з одним. Жоден із них не хотів першим миритися, вибачатися чи принаймні робити спроби навіть тоді, коли у Джобса почалися проблеми зі здоров’ям. Якось восени 2010 року ми з ним переглядали коробку зі світлинами. В його очах читався жаль. Він довше дивився на ті фото, де була зображена маленька Ліза.

— Напевно, я таки не часто до них ходив, — сказав він.

Оскільки він не спілкувався з нею протягом того року, я запитав,

чи не хоче він послати їй електронного листа чи зателефонувати. Джобс глянув на мене якось відсторонено і почав знову перебирати старі фотокартки.

Романтик

Коли йшлося про жінок, Джобс міг бути великим романтиком. Він закохувався дуже пристрасно, розповідав друзям про всі злети та падіння у стосунках і тужив за коханою дівчиною, коли був десь без неї. Влітку 1983 року вони з Джоан Баез пішли на невеличку вечірку у Силіконовій Долині і сиділи біля студентки університету Пенсільванії, Дженіфер ІГан, яка не особливо знала, хто такий Стів Джобс. На той час він і Баез уже усвідомили, шо не будуть разом назавжди, і Джобсу дуже сподобалася Іґан. Дівчина працювала у тижневику San-FranCisco Weekly під час літніх канікул. Він вистежив її, зателефонував і запросив у Cafe Jacqueline — невеличке бістро біля Telegraph Ній, яке спеціалізувалося на вегетаріанських суфле.

Вони зустрічалися протягом року, і Джобс часто літав навідати ії. Під час Boston Macworld він оголосив для великої групи, що надзвичайно закоханий і йому потрібно поспішити, щоби не пропустити літак до Філадельфії, де він зустрінеться зі своєю коханою. Аудиторія була зачарована. Коли Джобс їздив до Нью-Йорка, то Іґан сідала на потяг і їхала, щоби побути з ним в готелі «Карлайл» або ж в апартаментах Jay Chiat’s East Side. Вони обідали у Cafe Luxembourg, навідували (часто) квартиру у Сан-Ремо, яку він ішанував перемо-делювати, і ходили в кіно або (хоч один раз) в оперу.

Стів та Іґан також годинами розмовляли по телефону у більшість вечорів. Одна тема, через яку вони часто дискутували, була те, шо він вірив у необхідність не прив’язуватися до матеріальних об’єктів. Ця віра походила з буддистських учень. Наші споживацькі бажання - нездорові, казав він їй, і, шоби досягти істини, потрібно досягти життя, у якому немає прив’язок до матеріального. Він навіть послав їй