Читати книгу - "Вибач та зрозумій, Катя Кірініна"

— Привіт, — здивовано вітається Рита, відчиняючи мені двері. — Щось сталося?

— Привіт, ні, просто хотіла поговорити з тобою, — ну не з порога ж питання ставити?

— Проходь, мені скоро на тренування, але ще є час. Каву будеш? — метушиться сестра, прямуючи на кухню.

Сьогодні середа, у Рити був плавучий графік, можна сказати, що мені пощастило, що я її застала.

За п'ять хвилин кава вже на столі, а сестра з цікавістю розглядає мене з ніг до голови.

— Ти якось змінилася. Закохалася?

Мене смішить її запитання, але я мовчу. Не хочу розповідати про свої наміри, адже все ще настільки тонко, що страшно загадувати.

— Рита, скажи мені, кілька років тому Андрій давав тобі гроші, щоби ти їх передала мені? — у мене немає підстав не довіряти Заремському, але просто хочеться почути від неї правду. Хочеться зрозуміти її мотиви й, власне, взагалі дати раду цій ситуації.

Її обличчя дивно витягується, ніби вона чекала чого завгодно, окрім такого питання.

— В якому сенсі? — тихо питає вона. — Не розумію, навіщо знову мусолити тему з Андрієм? Ти повернулася до нього? Ось так узяла і начхала на свою гордість? А як же те, що він так погано з тобою вчинив? Він зрадник, а ти йому вибачила?

— Рито, — перериваю потік запитань. — Заспокойся, я поставила тобі просте запитання: гроші він дав тобі, чи мені?

— Чого б він давав тобі гроші? Він, як завжди, намагається вибілитись і когось підставити, цього разу він обрав мене? Ну і гарний твій вибір, Олесю, ти найбільш довірлива людина на світі. Тобі нагадати, як він з тобою вчинив? Та ти взагалі була як живий труп після його зради.

— Рито! — я не можу вже цього терпіти, мені здається, що на це питання має бути проста відповідь, а вона вирішує перейти до нападу і забити мене своїм потоком зайвого тексту. — Ти можеш мені відповісти? Це важливо. Кому ці гроші призначалися, тобі чи мені?

Сестра опускає очі. Мабуть, у її голові ціла буря обурення, що я взагалі ставлю подібні запитання. Вона явно нервує і, вставши з-за столу, починає метатися з боку на бік. Одразу зрозуміло, що не хоче мені говорити правду, тому поводиться так дивно.

— Андрій же не погасив твій борг, правда? Це ти зробила, коли забрала гроші собі, — озвучую все це сама. — Чому ти мені одразу не сказала? Рито, ти ж розумієш, що якби ти заїкнулась про колекторів, я б з легкою душею віддала тобі все, навіть з урахуванням того, що була вагітною і в мене ледь вистачало на проживання. Але ти нічого мені не сказала, вигадала для мене версію, розписала все в фарбах своїх зустрічей з Андрієм, змінила Максу школу, купила квартиру, куди ти ще встигла витратити ці гроші? Я не претендувала б на них, але ти просто їх у мене забрала, так виходить?

— Ти зараз що намагаєшся почути, Олесю? Що мені має бути соромно? — без краплі каяття різко питає сестра. — Мені не соромно, ці гроші були мені потрібніші, ти взагалі жила стільки років як вареник у маслі, а я весь час потребувала. Коли Андрій дав ці гроші, я знала, що ти від них відмовишся, а мені вони дуже були потрібними. Я хотіла кращого життя для себе і для Макса, а ти сама винна, що тобі не вистачало на проживання, не варто було від нього йти. Але ж ти горда лань, ніколи не опустишся до такого, щоб нехтувати своїми принципами, а я, Олесю, не така моралістка, як ти, мені треба було — я взяла.

Зізнаюся, я багато чого чекала, але такого — нізащо. Її слова не вкладаються у голові, вона все це промовила з таким незадоволеним обличчям, ніби взагалі робить мені ласку, що звітує переді мною.

За її словами, все просто: сама Олеся винна, що прирекла себе на просте життя, не варто було йти від чоловіка-мільйонера, а справедлива Рита зробила, як вважала за потрібне, і забезпечила собі життя. Господи, яка ж там сума була, що вона так за неї вчепилася?

— Але що ти вже паришся? Судячи з усього, ви знову разом, і ти більше нічого не потребуватимеш. Усвідомила все-таки, що безбідне життя з Андрієм куди краще, хоча у Сашка нібито теж є гроші, але ти вибрала там, де все-таки більше. А ще й мене засуджуєш?

— Рито, що ти верзеш? До чого тут їхні гроші? Ти ж знаєш, що я ніколи не прагнула вигідніше вийти заміж, я кохала Андрія і його гроші мене не цікавили, — не зрозуміло, навіщо я виправдовуюся.

— Ти цю нісенітницю заливатимеш своїм мужикам, Олесю. Усім потрібні гроші та статус, а ти не була зацікавленою, бо не потребувала ніколи. З теплого батьківського гніздечка пурхнула до шикарного будинку нового чоловіка. Перестань уже прикидатися і зізнайся сама собі, що ти хотіла гарного і легкого життя. На твоїх знімках далеко не поїдеш, найкраще клацати фотиком, коли мешкаєш в особняку з прислугою. А він як слухняний пес виконує всі твої забаганки. Хоча я дивлюся на тебе і думаю, що він у тобі взагалі знайшов? Ти ж миша, сіра миша, ти ніколи не була йому парою, за що він так учепився в тебе? — з відвертою ненавистю запитує сестра.