Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Флеш Рояль, Тала Тоцка 📚 - Українською

Читати книгу - "Флеш Рояль, Тала Тоцка"

319
0
28.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Флеш Рояль" автора Тала Тоцка. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 95 96 97 ... 117
Перейти на сторінку:
Глава 26-1

— Що від тебе хотів Шагалов? — Домін втискав її в стіну, його обличчя з палахкотливими очима було загрозливо близько. Нічого не змінюється, Дінка закрила очі.

Шкода, що вона не володіє мистецтвом телепортації. Раз — і перемістилася б додому, а Домін нехай собі товчеться головою об стіну. Але якщо вона буде мовчати і стояти ось так з закритими очима, він же нікуди не зникне, вірно?

— Що він хотів від тебе, Діно? — повторив Максим, свердлячи її поглядом.

— Запитав би його сам, — вона змусила себе відкрити очі. — Напевно ж те, що й ти, — і додала, — колись.

— Що він тобі дав?

— Візитівку. Відпусти мене, Максе, мені боляче!

Домін більше не вдавлював її в стіну, а упирався руками з обох сторін прямо біля її обличчя.

— Навіщо тобі його візитка? Ти збираєшся з ним зустрічатися?

— Він запропонував мені роботу в своєму казино. І свою дружбу. Як і ти, — вона стійко витримала його погляд.

— Мені ти тоді трохи чашкою в пику не запустила, — Домін дихав так, немов півдня біг марафон на честь Дня міста, — а йому посміхаєшся і заграєш. Дай мені візитку.

— З якої радості, Макс? Я обіцяла подумати і цілком можливо, що погоджуся.

— Ти не повинна навіть думати про це, Діна! — він нахилявся все ближче, раптом стало важче дихати.

— Ти забув взяти з собою Лану, Макс. Вона краще розповіла б мені, що я повинна, а що ні.

Він здригнувся і відсторонився, але руки не прибрав.

— Мені не варто було приводити її, я знаю. Але я був такий злий на тебе, мені хотілося тебе теж розлютити.

— Розлютити? Ви зі своєю коханкою хіба що ноги об мене не витерли, — тепер уже Дінка задихалася.

— Вона не моя коханка, Діна. У мене немає коханок, у мене після тебе не було жодної жінки. Я знаю, що я дурень, пробач мені, — він раптом схопив її в оберемок і заговорив швидко, зариваючись обличчям у волосся. — Я тоді знову напився, не став гнатися за тобою, на наступний день ми з Вороном приїхали до тебе, а ти вже зникла. Якби я був на машині, поїхав би слідом, а так довелося просити місцевих. Вони все узбережжя обшукали і не знайшли, де ти ховалася, дівчинка моя?

Дінка відчувала, що втрачає рівновагу, але виснути на шиї у Доміна було зовсім недоречно, поки вона не набереться сміливості і не з'ясує те, що цікавило її найбільше.

— Де вони шукали, Макс? По ресторанах та казино? — вона повела плечима, а потім зціпила пальці і зважилася. — Значить, ви з Ланою тоді не поїхали до тебе?

— Ні, — Максим відірвався від неї і подивився в очі, — я відвіз Лану, а потім поїхав додому.

— І відразу поїхав? — не могла повірити.

— Ні, не відразу, — він відповідав повільно і немов знехотя. — Ми піднялися до неї, пити я почав ще там. Заплатив Лані, вона як завжди відпрацювала, і я поїхав, — він договорив швидко, немов виштовхуючи слова, а до Дінки повільно став доходити сенс.

— Що значить відпрацювала?

— Задовільнила мене ротом, Діно, — прозвучало трохи роздратовано.

— Навіщо ти тоді говориш, що у тебе не було жінок? — вона гидливо сіпнулася, намагаючись вирватися.

— Тому що їх не було, Діна, — він почав втрачати терпіння і знову послабив обійми. — Лана повія, скільки тобі років, що я повинен це пояснювати? Це взагалі нічого не означає.

— Залиш мене, — процідила, — прибери від мене руки.

— Чому тебе це так шокує? Я чоловік, ти мурижиш мене вже кілька місяців, що я повинен робити? Я всього лише знімав напругу. Це був останній раз, я сказав Лані, що ти моя дівчина і повернув ключі.

— Я не твоя дівчина і ніколи нею не буду, — вона з силою відштовхнула Максима, і на подив це їй вдалося. — Ти мені огидний!

— А ким ти хочеш бути? — розлютився Макс. — Утриманкою Шагалова? Що ж ти тоді з себе корчила весь цей час?

— А хоч би й утриманкою, — її несло, вона вже не думала, що говорить, хотілося лише хльоснути болючіше, — ти сам говорив, що всі продаються, питання ціни. Так ось, тут мене ціна влаштовує більше!

Максим дивився на неї, не кліпаючи, його очі здавалися жерлами вулканів.

— Він старший за тебе в два рази, — заговорив він крізь зуби, стримуючи лють, — у нього доньки старші за тебе, Діна! Тобі подобаються такі чоловіки?

— Мені подобаються чоловіки, які дарують квіти, — відповіла вона, намагаючись дихати рівніше. Домін розтиснув руки, випускаючи Діну, і зробив крок назад.

— Що ж, скатертиною дорога.

Він вийшов з гардероба, і Дінка почула, як закрилася вхідні двері. Тепер вже точно все. Вона сповзла по стінці і закрила обличчя долонями.

***

Дінка вийшла з гардероба і зіткнулася з Вороном.

— О, і чого це у нас очі червоні? — він пригнувся і заглянув їй обличчя. — Знову з шефом сварилися?

Дінка сумно кивнула і відвернулася.

— Не домовилися? — і, не чекаючи відповіді, похитав головою. — Що ж ви як маленькі діти, які не помиряться? Я такого ще не бачив, щоб людей так штирило один від одного, а вони все колами ходили.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 95 96 97 ... 117
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Флеш Рояль, Тала Тоцка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Флеш Рояль, Тала Тоцка"