Книги Українською Мовою » 💙 Історичний роман » Пливе човен - води повен, Олег Говда 📚 - Українською

Читати книгу - "Пливе човен - води повен, Олег Говда"

131
0
26.04.24
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пливе човен - води повен" автора Олег Говда. Жанр книги: 💙 Історичний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 95 96 97 ... 111
Перейти на сторінку:
Розділ 42

Чорношкірий здоровань слуга, що розчахнув з тріском двері і влетів у кімнату вперед спиною став найкращою відповіддю на мій невисловлений докір. Наглядно пояснюючи, навіщо Семен затягував час. Давав можливість Полупудові виконати свою частину роботи.

А от хитромудрий син Дауда, схоже, подібного повороту не чекав. Тому що спершу з подивом подивився на негра, що простягнувся навзнак, і лише після — втупився на козака, що переступив поріг, як на шайтана. Власне, перемащений з ніг до голови в сажу, що масно відблискувала в світлі каганців, — Полупуд виглядала дуже мальовничо і на роль згаданого чорта підходив якнайкраще. Особливо вражали вишкірені в широкій посмішці білі, великі зуби. В одній руці запорожець стискав пістоль і, судячи з того, що звуку пострілу я не чув, все ще заряджений, а другою — волочив за комір ще одного прислужника.

Немов мимохідь пригрозив пістолем Хасанові, що схопився було за кинджал, копнув у скроню негра, що робив спроби підвестися,— після чого той ліг на спину і остаточно розслабився. А Василь, для надійності, кинув поперек нього ще й другого слугу. Теж абсолютно збайдужілого.

— Чому так довго? — невдоволено буркнув Семен. — За смертю тебе тільки посилати... тіпун мені на язик.

— Ти хто такий?! Як сюди потрапив ?! — обурився Хасан-ага. — Та я тебе...

— О, зовсім забув... Вибач, шановний... — розвів руками Семен (а я думав, що один такий розумний, бо намагаюся звільнитися). — Забув сказати, що в нас, опріч Марисі, є ще кілька приятелів...

— Ще один?

— Марисі?

Ні, в Тіпуні, точно ораторський талант пропадає. Здивувати однією фразою і ворога, і товариша треба вміти.

— Семен хотів сказати, що Олеся, не зовсім Олеся... А скоріше зовсім не Олеся... — спробував пояснити я Василю, бо він, як справжній товариш, насамперед звільнив мене від уз і кляпа. Але, судячи з його погляду, вийшло не дуже зрозуміло.

— Це Хасан її на Січ відправив, Сірка попередити, — додав поспішно. — І вона, насправді, Марилька. А він ніякий не син Дауда, а Якуб-ага...

Погляд запорожця не тільки не прояснів, а й геть скаламутнів. Але перепитувати Полупуд не став. Сіпнув щокою, мовляв, потім розберемося, і повернувся до Тіпуна.

— То ви встигли сторгуватися, чи я завадив?

— Навіть не знаю що й сказати…

Семен дарма часу не втрачав, і тепер туркові довелося на собі відчути, як мається людина, підвішена на гак. Правда, козак проявив поблажливість і вивертати руки за спину не став.

— Зовсім було порозумілися, коли шановний син Дауда вирішив отримати все задарма. Нагородив цілу купу нісенітниць. Підсилом запорожців мене обізвав. Нашу дівчину назвав Марисею. І взагалі... такого нагородив, що зовсім купи не тримається. От що з людьми жадібність робить. А ж могли розійтися мирно... тіпун мені на язик.

Всю цю ахінею Семен ніс виключно заради турка, і він вхопився за неї, як за рятівну соломинку.

— Шановні! Давайте не будемо поспішати! Я заплачу дорожче! Ну, помилився. Погарячкував... З кожним трапитися може?

Схоже, шпигун ще не розумів, з ким має справу і мав нас за звичайних розбійників. Тих, хто не вірить ні в чорта, ні в бога, ні в Аллаха з шайтаном, а тільки в дзвінку монету. І чим товщий гаманець на кону — тим міцніша віра… Лиш трохи розумніших, ніж решта. Через що його пастка не спрацювала. Образно кажучи, в павутину потрапили не мухи, а кілька шершнів. І тепер вже павуку треба мізкувати, як викрутитися, щоб уціліти. От він і почав торгівлю, дотримуючись своєї звичної личини.

— Я не думав обманювати. Клянуся Аллахом. Сам побоювався бути обдуреним. А це погано для торгівлі. Чутки швидко поширюються. І кожен подумає: якщо ті зайди могли обдурити Хасана, то чому мені не можна?

— Цікаво... Ти чуєш, Василю? Тіпун мені на язик... Цікаво… А у себе в крамниці ти покупців теж зв'язуєш і погрожуєш тортурами, щоб дорожче продати, якщо ті торгуватися починають?

Тіпун так собі бовкнув, жартома, але турок промовчав. Що можна було прийняти як згоду. Мовляв, у торговій справі різно буває. І зв'язую, і погрожую...

— Он як? І у скільки ж ти цінуєш образу, завдану моїм товаришам? — поквапився повернути розмову в попереднє русло Полупуд. Зовсім безшумно увійти в будинок не вийшло. І якщо хтось із сусідів почув — могли варту покликати. Тож приступати до головної теми розмови, заради якої все і затівалося, слід було якомога швидше.

— Десять талерів понад обумовленої суми...

— А не мало? — запорожець картинно сплеснув руками. — За зневажене чесне ім'я керманича, відомого міццю слова кожному нетязі* (*старий., — не має свого тягла (бика, коня). Тобто, бідний, безземельний чоловік, що живе наймом або випадковим заробітком) по всьому Дніпру від витоків і аж до Чорного моря, — ти готовий накинути ціну тільної корови або не дуже старого вола? Чудово!.. Тіпуне, забери у нього ключ і ходімо. Думаю, якщо трохи розпитати, то на такий товар знайдеться і інший купець.

— Стійте! — аж зойкнув турок і засмикався на гаку, немов йому жару в чоботи насипали. — Ви нічого не розумієте! Якщо підете — ні гроша не отримаєте! Цей ключ більше нікому не потрібен! Тільки я можу за нього заплатити!

 — Справді?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 95 96 97 ... 111
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пливе човен - води повен, Олег Говда», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пливе човен - води повен, Олег Говда"