Читати книгу - "Інґа"

Якими б незбагненними не були мотиви Рузвельта і їхні причини, Гувер одразу ж відновив розслідування справи Інґи. ФБР не знало, де вона зараз, тож директор наказав агентам «негайно встановити місцеперебування об’єкта і дізнатися про його діяльність, а також фактично, як і раніше, відновити інформування у цій справі»{751}.

Тому Гувер роздратувався, дізнавшись, що Інґа провела у Вашинґтоні вже майже тиждень, перш ніж Бюро стало про це відомо, і то лише через її матеріал, який знову вийшов у Times-Herald. Спантеличені агенти виправдовувалися, що Інґа не повернулася до своєї квартири, за якою вони стежили, а жила у Кетлін Кеннеді, доки в її помешканні фарбували стіни. Це не завадило Гуверові надіслати підлеглим сувору догану про те, що «ця справа явно не отримувала вашої належної уваги. Вимагаю, щоб до неї у подальшому поставилися з більшою відповідальністю»{752}.

ФБР знову прослуховувало телефон Інґи, тому агенти почули, як вона сказала новій сусідці Кік по кімнаті, Бетті Кокс, що «їй було огидно від нишпорень ФБР і як Бюро та BMC маніпулювали Джеком». Інґа повідала Кокс, що ситуація склалася «жахлива і що на коктейльних вечірках, здавалося, кожна людина дивиться на неї і розмірковує — шпигунка вона чи ні»{753}.

Інґа зізналася, що втратила інтерес до роботи у Times-Herald і зненавиділа Вашинґтон. Вона роздумувала над переїздом у Нью-Йорк, частково, щоб бути з Нільсом Блоком, частково, сподівалася отримати роботу в Бюро військової інформації (БВІ), де зарплатня більша, ніж у Times-Herald, на 10 доларів у тиждень[62]. Блок там уже працював, пишучи сценарії радіопрограм для скандинавських країн (БВІ стало «Голосом Америки» у 1942 році).

З іншого боку, Інґа казала, що не бажала покидати таку добру до неї Сіссі Паттерсон і боялася, що звільнення її розгніває{754}. Однак Кокс не погодилася з тим, що Інґа щось винна газеті, порадила таки переїхати у Нью-Йорк і поступити на роботу в БВІ, де вона зможе щось робити для перемоги. До того ж вона сказала, що Інзі не треба виходити заміж за Блока чи когось іншого, принаймні три-чотири місяці, доки вона не впевниться, що все серйозно. Кокс розповідала, що Інґа була такою одержимою стати дружиною і матір’ю, що «певно, побралася б із будь-ким у штанах просто зараз». Інґа зізналася, що Блок їй лише «подобається», а Джека вона все ще кохає. Вона скаржилася на плани Кік поїхати в Лондон, бо це перервало б важливий канал, що єднав її з Джеком{755}.

Тоді Інґа сказала дві дуже дивні речі. По-перше, вона не винила ФБР у стеженні за нею. Вона знала, що дехто впливовий змушував Бюро робити це, і вважала, що будь-хто, на кого впали підозри у часи війни, мусить стати об’єктом розслідування. Своє скрутне становище вона пояснювала «вашинґтонським невезінням». А потім із непритаманним їй несмаком порівняла своє становище із положенням євреїв у Німеччині. Вона казала, що там є «кляті смердючі жиди», але є й добрі євреї, однак другим «так само дають по голові, як і першим»{756}. Це були жахливі слова, які демонстрували, що Інґа, хай і маючи друзів-євреїв, як-от Лотар Вольфф і Бернард Барух, не позбулася невідрефлексованого, притаманного тій епосі, антисемітизму і не змогла осягнути розмах злочинів у нацистській Німеччині. Вона бачила себе мученицею, але було також зрозуміло, що вона втомлена, виснажена стресом і спрагла змін.

Після повернення з Ріно, Інґа сказала колишньому колезі у Times-Herald, Джону Уайту, якого взяли служити на флот, що обідала із Джозефом Кеннеді. Певно, татусь Джо хотів зрозуміти її наміри стосовно сина тепер, коли вона стала вільною жінкою, але він також засипав її питаннями про Кік і Уайта, зокрема, чи донька його любить і що за людина цей Уайт. Вона відповіла, що він «чудовий хлопець», єхидно додавши, що «звісно, він не такий, як усі, хто хоче жити за рахунок своєї дівчини». Інґа не повідала, чи посміявся Кеннеді з цього жарту, але Уайт, почувши це, дуже реготав[63] {757}.

Якщо Джозеф Кеннеді думав, що розлучена Інґа тепер агресивно переслідуватиме Джека, то він усе зрозумів неправильно. 24 червня, того самого дня, коли вона спілкувалася з Кокс, Джек дорогою у Чарлстон з бостонського госпіталю зупинився у Вашинґтоні. Він подзвонив Інзі посеред ночі, приблизно після першої, і спитав, чи може приїхати до неї переночувати. Вона відмовила, але, як зазначили у ФБР, весь час продовжувала називати його «милим, і вони дуже ніжно спілкувалися одне з одним». Вона також не погодилася провести його в аеропорт наступного дня, але пообіцяла підтримувати зв’язок{758}.

Фахівці у Челсінському шпиталі BMC в Бостоні діагностували у Джека розтягнення м’яза спини, а не дискову грижу. Знудьгований понад двома місяцями бездіяльності, Джек із полегшенням погодився на скасування операції і на менш радикальне лікування, яке допоможе йому швидше піти у бій.

Від начальника в УВМР Джек отримав «найкращі» характеристики, але і він, і командування знали, що в Управлінні у нього немає майбутнього і жодної можливості підвищення через галас навколо його інтрижки з Інґою. Тому він подав документи