Читати книгу - "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
А коли не стало Вітчима, зникло і Зло.
Скеля зробилась пустельною, а далі й геть щезла.
Почвари вили, а чорні звірі качалися по чорній від крові землі. Коли зникло Зло, грішники заклякли і стояли, як вительбушені ляльки.
І відступила Темрява. А зосталося Світло.
І це Світло осяяло всю землю.
Воно оживляло мертвих. Дарувало вічне життя тим, хто попри всі жахи тієї битви, зберіг у собі ясність і чистоту.
Даруючи тим, хто не збагнув найважливішої суті Світла, — нові переродження, що допомогли б їм вийти на гору.
Спалюючи демонів.
І відсилаючи грішників до чистилища, аби там вони позбулися спогадів та народилися дітьми, які не пам’ятають жодного зі своїх попередніх життів.
Розділ 10Поле гуляло. Поле зробилося пустищем.
— Твоя перша битва.
— Наша…
— Ні, Крихітко, твоя.
Ми сиділи на пагорбі. Тепер це вже був не просто нічний пагорб. Оскільки тут, у цьому наймолодшому з усіх світів, уже не було мороку, а була його перша ніч та перші сузір’я.
Тож герої, так само, як і закохані, ще тільки з’являться в ньому, щоб дати кожному сузір’ю своє ім’я.
Нас лишилося четверо, і ми так і сиділи вчотирьох: Крихітка, мій мудрий Кіт, добрий Пес, який ніколи не був по-справжньому лихим, та Залізний Чоловік, котрого я так і не зуміла впізнати.
Я дивилася на список — зіжмаканий клаптик паперу:
«мисливці раз; мисливці вісім; дикі пси; людино-пацюки; добрий лікар;
чудовиська, почвари та монстри;
моя Мачуха;
її мертвяки;
свистуни;
збирачі;
Вітчим;
та ще багато-багато чого».
Оце і все. І я зібгала той клаптик.
Оце і все. Тож грудочка паперу полетіла й покотилася з пагорба.
Я вперше бачила Вовка, Пса і Кота в ясному білому вбранні.
До чого ж вони змінилися. Як просвітліли їхні обличчя. Куди подівся у Пса зламаний ніс, куди щез кістяний полиск у Вовка на волоссі, зникли Котові ікла.
Їхні величезні золоті крила. По чотири у Вовка і Пса, та шестеро крил у Котика. Золоте сяйво любові струмувало від них, моїх добрих-добрих янголів. Ми сиділи й мовчали.
Ми чекали, коли розпочнеться нове життя.
І воно почалося зі сходом сонця. Освітилася вся прозорість ріки, червнева зелень дерев, трава та чисті стіни Міста, яке прокидалося свого першого дня.
— Ось і місто, — сказав мені Пес.
— Я в ньому залишуся?
— Так.
Я мовчала, а Кіт промовив:
— У цьому місті є двоє закоханих.
— Через кілька хвилин їхнє кохання дасть нове життя.
— Це буде малятко…
— Дівчинка…
— І назвуть її…
— Ти знатимеш, як її назвуть.
Я все зрозуміла.
І тільки спитала:
— Я тепер — добрий янгол-охоронець?
— Так, — мовив, зникаючи, Пес.
— Бережи себе, — сказав Кіт і щез.
— Бережи її, — сказав мені З.Ч.
Вовк пішов останнім. Він пообіцяв навідатися до мене.
І додав: «Коли-небудь». Це коли-небудь може трапитися й через тисячу років.
Новий світ. Нове місто. Й нова доля Крихітки…
І чоловік на ім’я Раккххх…
І перша тварюка, розбуджена в темному підвалі…
Що ж. Я стояла, ступивши своїми
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янголятко в кутих черевиках. Книга друга», після закриття браузера.