Читати книгу - "З вершин і низин, Франко І. Я."
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
На лицях людських, що раз в раз тісніш в студене
Своє обняття всіх недоля тут стискає,
Під віддихом її вся радість замерзає 44
І гасне щирая до всіх людей любов,
Котрої сім’я тут й мені у грудь запало.
Отим-то тяжко так мені тут в тобі стало,
І ідучи із дальшу путь, я плачу над тобов!
V. Поєдинок. Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низин», 1893, с. 67-71. Зберігся автограф (№ 192, с. 60-64).
[ІЗ ЦИКЛУ] «УКРАЇНА»
Моя любов. Вперше надруковано в журн. «Світ», 1881, № 2, с. 25. В архіві І. Франка зберігається фрагмент автографа (№228, с. 3), який містить лише п’ять останніх рядків вірша, та рукопис редакції твору (№ 231, с. 2), де після першої строфи йдуть рядки:
Вона так гарна! Вся краса
Природи щедро ї вкрасила,
І любо смотрять небеса
На ню, бо вна сестра їх мила.
Публікуючи вірш у «Світі», письменник зняв цю строфу. Автограф № 231, датований 23.VI. У рукописі №228 дата - «23 іюня 1880».
КАРТКА ЛЮБОВІ
I. «Зближаєсь час, і з серцем, б'ючим в груди...». Вперше надруковано в журн. «Світ», 1881, № 6, с. 102-103 (цикл «Картка любові»). Збереглася частина автографа в одному з рукописів збірки, де цикл «Картка любові» іде під порядковим номером 40 і має назву «Une page d’amour» 45 (№ 231, с. 6). Автограф обривається після рядка: «Нема стіни, перегородок між нами!».
II-III. «Плив гордо яструб в лазуровім морі...», «Від того дня вже другий рік пройшов...». Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низин», 1893, с. 77-78
IV. Тріолет, V. «Я не лукавила з тобою...», VI. «І ти підеш убитою дорогов...», VII. «Я буду жити, бо я хочу жити!..». Вперше надруковано в журн. «Світ», 1881, № 6, с. 103 (цикл «Картка любові», дата - 1880). Збереглися два останні рядки автографа першої поезії і повні чистові редакції всіх інших віршів (№ 228, с. 11-13). Автографи не датовані.
ЗНАЙОМИМ і НЕЗНАЙОМИМ
I. Корженкові. Вперше надруковано в журн. «Світ», 1882, № 8-9, с. 345. Зберігся автограф (№ 192, с. 51).
Корженко - див примітку до «Переднього слова».
II. Данилові Млаці. Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1883, № 2, с. 21, з підзаголовком «В отвіт на стишок в календарі «Просвіти»: «Не можна всім догодити». Збереглися два автографи (№ 192, с 89; № 228, с. 5). Текст автографа № 192 ідентичний із текстом першодруку, датований 17.XII. Цей текст надрукований у кн.: Твори в двадцяти томах, т. 13, с. 126-127. Текст автографа № 228 та другого видання збірки «З вершин і низин» ідентичні. Від автографа № 192 та першодруку їх відрізняє кілька незначних стилістичних відмінностей та відсутність підзаголовка.
Полемізуючи з Данилом Млакою (псевдонім українського письменника і композитора Сидора Воробкевича; 1836-1903), І. Франко написав ще другу частину сонета (див. автограф № 192, с. 59). За життя письменника вона не публікувалася. В останні роки життя Франко переписав її з чернетки, дещо змінивши текст, і додав примітку: «Написано д[ня] 18 грудня 1884, досі не друковано» (див. автограф № 232, с. 83). Подаємо текст другої редакції другої частини сонета (перша редакція опублікована в кн.: Твори в двадцяти томах, т. 13, с. 127):
Не впору був твій плач і сміх, не впору,
То й кпились люди з сліз і з сміху твого
Твій жаль об тім нагадує дурного -
Прости на слові - Павлуся істор’ю.
«Йди в світ, Павлусю, й тям, що говорю,-
Казала мати.- Де вгледиш якого
При добрім ділі, то вклонись до нього.
Й скажи: «Щасти біг вам чи в радості, чи в горю!»
Пішов Павлусь. Аж похорон тащиться
«Се добре діло!» - мот. Вклонивсь та й каже:
«Помайбіг! Хай вам всім отак щаститься!»
«Цур, дурня! - кажуть люди.- Що ти, враже,
Не знаєш, що як здиблеш похорони,
То «Вічна пам’ять» мов і бий поклони?»
Пішов Павлусь та й, на біду, спіткав же
Весільних; ну він лобом в землю биться...
Хай вас усіх від того бог боронить!»
Сонет був відповіддю на вірш Данила Млаки «Що робити, щоб всім догодити» (Календар «Просвіти» на 1883 рік, с. 14-15):
ЩО РОБИТИ, ЩОБ ВСІМ ДОГОДИТИ
Як бездолля наше люте
Ми на ум ся набивало,
Мою душу горем, то́сков,
Смутком густо обснувало,-
То перо я взяв у руки
І писав - чи ж я виною? -
Вірші дуже, гей, плаксиві:
Ізливав свій біль сльозою…
Крикуни, мов в сурми-труби,
В світ трубили, в світ кричали:
«Вірш, слізьми що напоєний,
Є негарний і нездалий…»
Я подякував за раду
Добру, перестав тужити,
Як писав щось про свій нарід
То забув вже й сльози лити.
Я із всього лиш сміявся,
Кепкував над нашим горем,
Що тепер велике стало
І глибоке, як те море.
«Божевільний там сміється,
Де лиш треба сльози лити...»
Знов тепер кричать, горлають -
Що ж мені тепер робити?
Раз заказують тужити,
Другий раз сміятись;
Щоб їм крові не обурить,
Тра мені мовчати.
15 липня 1882
III. Молодому другові. Вперше надруковано в журн. «Зоря», 1883, № 11, с. 174. Дата в першодруці - «3 цвітня 1883». Зберігся автограф трьох перших рядків (№ 227, с. 8).
IV. N. N. («Виступаєш ти чемно, порядно...»). Вперше надруковано у кн.: «З вершин і
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «З вершин і низин, Франко І. Я.», після закриття браузера.
