Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Раб. Книга 1. Чужий біль, Нідейла Нельте 📚 - Українською

Читати книгу - "Раб. Книга 1. Чужий біль, Нідейла Нельте"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Раб. Книга 1. Чужий біль" автора Нідейла Нельте. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💛 Любовна фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 95 96 97 ... 99
Перейти на сторінку:
09.01.

Антер

Все ж таки як швидко звикаєш до доброго і відзвичаюєшся від поганого. За ці дні я вже встиг майже забути, що це таке, коли по тілу прокатує напад всепроникного, знерухомлюючого болю, який повисає туманом перед очима, захлинаючи свідомість і перетворюючи тебе в щось жалюгідне і незначне.

Спочатку протест продовжував скипати в душі, поки в ній залишалося місце ще хоч для чогось, окрім болю. А потім...

Напевно, підсвідомо я очікував, що вона кинеться мені на допомогу, відбере пульт. І давно ти почав покладатися на когось, крім себе? Коли побачив, як вона сидить в кріслі, спокійно дивлячись на те, що відбувається...

Добре, що тут темно, ніхто не помітить ганебно бризнувших з очей сліз. Зате можна не стримуватися, вигукнути що потрібно, всеодно гірше не буде. Або буде?

Ямаліта схоплюється – ніколи не бачив її в такому гніві, очі горять в відблисках вогнів.

– Ну досить! – кричить. – Я не розумію і навряд чи зрозумію всю цю маячню! Дурний дитячий сад! Щоб якийсь паршивий раб смів ображати мене?! Що в цьому веселого, що цікавого? Мені набагато більше подобається, коли він носить мене на руках і виконує кожну примху! Як потрібно не любити себе, не поважати і чим взагалі думати, щоб влаштувати цей ідіотизм?! – вона просто в люті, всі навколо притихли, треба ж, як їй вдалося прикувати увагу, в тому числі і «паршивого раба».

Стрімко направляється до Халіра:

– Віддай мій пульт! – вихоплює з його руки, він, напевно, віддає не відразу, хтось із них зачіпає кнопку, дуга болю згинає тіло, намагаюся не кричати, але крізь зуби все ж прослизає стогін. Ямаліта заволодіває пультом, продовжуючи обурюватися, по-моєму, у неї вже справжня істерика:

– Не збираюся більше грати в ці ідіотські ігри! Я не для того летіла на Тарін, щоб на мене в пристойному будинку накидалися, відбирали пульта, змушували раба мене ображати! Саме від цього я втекла сюди! І знову відчути цей жах, коли тебе хапають відразу кілька рук і ти не можеш з ними впоратися! І де – тут, на Тарині, в будинку друзів! У всьому світі існує стільки цікавих, веселих ігор, за якими можна приємно провести час, та ще й при цьому щоб раб поряд сидів, догоджав, примхи виконував! Так ні! І що ось мені тепер з ним робити?!

Дивиться на мене з невимовним виразом, здається, близьким до огиди, раптом обертається до Свелли:

– Ось, тепер я знаю, що раб повинен зробити, щоб мені не терпілося покарати його, не доїжджаючи додому! Якщо ти не проти, скористаюся вашою кімнатою.

Каблуки відстукують по доріжці, в здивованій тиші Ямаліта хапає поводок, різко смикає, змушуючи піднятися, я сяк-так встаю і вона, не зменшуючи темпу, направляється до будинку.

Не може бути. Вона всерйоз збирається скористатися кімнатою покарань?

Якась крихітна частина глибоко всередині відмовляється в це вірити, хоча, здавалося б, які тут можуть бути сумніви.

Так і доходить до самої кімнати покарань, тримаючи пульт в одній руці і поводок в інший, затягує туди мене, зачиняю двері, прикладає долоню, активуючи замок. Дивиться на мене.

– Антере, будь ласка, повернись до стіни.

– Пані... – бубоню.

– Будь ласка, повернись до стіни. І не оглядайся, поки я не дозволю.

І що, знову будеш благати її?

Закусивши губу, повертаюся. А ти ще за поводок переживав, дурень. Беруся за кільця.

Така ж, як усі.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 95 96 97 ... 99
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Раб. Книга 1. Чужий біль, Нідейла Нельте», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Раб. Книга 1. Чужий біль, Нідейла Нельте"