Книги Українською Мовою » 💛 Романтична еротика » Хочу тебе кохати, Олена Тодорова 📚 - Українською

Читати книгу - "Хочу тебе кохати, Олена Тодорова"

469
0
14.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Хочу тебе кохати" автора Олена Тодорова. Жанр книги: 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 95 96 97 ... 151
Перейти на сторінку:

Останню пару нам усе-таки знімають. Перед тим, як піти, забігаю до мами. Останнім часом вона стала м'якшою, і ми цілком стерпно ладнаємо. Вона майже не критикує мене, не ставить ультиматумів, часто посміхається і не видає без запиту поради.

- Я вже думаю про Новий рік, - повідомляє мама, поглядаючи через вікно на бурхливий снігопад. - Хочу цього тижня почати прикрашати будинок. Ти ж святкуватимеш із нами?

Я не знаю, що відповісти. Засмучувати її не хочу, але бачити зайвий раз вітчима вище моїх сил. Знизую плечами.

- Подивимося, мамо. Я збиралася до дідуся з бабусею на всі канікули.

- Ой, ну що тобі там робити?

Це запитання, укупі з якимось поблажливим сміхом, зачіпає мене. Вибиває з колії, як раніше.

- Кажу ж, подивимося. Зараз рано обговорювати, - видаю трохи різкувато.

- М-м-м... - здається, одразу забуває про порушену нею ж тему. - Слухай, я набрала чотири кілограми. Сильно помітно? - запитуючи, крутиться перед вузьким дзеркалом, яке розташоване недалеко від її столу.

- Майже не помітно.

- Майже? - вигукує мама. - Значить, усе-таки помітно?

- Ну, трошки. Не розумію, у чому проблема. Ти ж при надії. Начебто всі трохи додають...

- Ой, ти що! Мені не можна! Ренату це не сподобається.

Я остаточно випадаю в осад. Не знаходжу, як реагувати. Про цього біса говорити немає бажання. Промовчати б... Але, не стримавшись, я все ж видаю:

- До дев'яти місяців без змін точно не залишишся.

Мама засмучено підтискає губи. Я вкотре починаю сумніватися в її психічному здоров'ї. Доросла ж жінка! Мені, чи що, їй пояснювати? Якийсь сюр!

- Гаразд, піду я, - поспішаю розпрощатися. - Весь день спати хочу. Зараз пообідаю і завалюся до вечора. Не надзвонюй, ок?

- Угу, - мляво відгукується мама. - Подзвони, як прокинешся.

Але завалитися спати мені, як це зазвичай буває в гуртожитку, не вдається. Щойно лягаю на ліжко, у кімнату залітає Олена. Напевно, так мчала по поверхах, що Катя відстала.

- У Фільфіневича вечірка сьогодні, - випалює подруга, не встигнувши зачинити двері. - Через снігопад містечко на добу щонайменше ізольоване, а народу нудно...

- И? Мені-то що?

- Та блін! Бойка там буде!

Ледь почувши це, різко сідаю і метушливо скидаю ковдру.

- Звідки знаєш, що буде? Він хіба тут? На території?

- Так само! У цього... - активно жестикулює. - Блін, ну як його? Куратор... Викладач, з яким ми торік їздили в Аккерманську фортецю, ну!

- Курочкін Віктор Степанович!

- Він же! - вигукуючи, стрясає долонями повітря.

Бінго, блін.

- І що? Ну?

- У нього живе твій Бойка.

- Та ти що? Не може бути!

Сказати, що я здивована... Взагалі ні про що! Кір із Курочкіним ніколи спільної мови не знаходив. Він його називав Франкенштейном, безбожно тролив і одного разу навіть із битою на буркотливого дідуся попер.

- Загалом, інформація стовідсоткова, - торохтить Олена.

- З надійного джерела, - підключається Катя, яка добігла.

- І щодо "валер'янки"[1] у Філі - теж!

- Ну, що ти стоїш?

- А що я маю робити? - загальмовано запитую.

Від великої кількості інформації розгубилася. Серце в грудях оживає, коли я усвідомлюю, що Кір так близько. Мчить, захлинаючись несвідомою радістю. Зупинити просто неможливо. Від надлишку емоцій хочеться верещати і стрибати.

- То що я маю робити? - саму себе запитую.

Але відповідають Олена з Катею.

- Збиратися! - горланять хором.

Я зможу побачити Бойку?

Я побачу Бойку!

 

[1] Тут: Валер'янка - вечірка.

1 ... 95 96 97 ... 151
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хочу тебе кохати, Олена Тодорова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хочу тебе кохати, Олена Тодорова"