Читати книгу - "Ігри в помсту, Світлана Бонд"

- Викрутяться.

- Ну, так, нічого страшного... напевно, - вона скривилася, перевертаючи котлети. - Ми ж не семінар пропустили.

- Взагалі-то семінар, - поправила Лоліта. - Юхимович вирішив провести його позапланово цього тижня і дав купу завдань на наступний.

Лєра розчаровано зітхнула. Не вистачало ще, щоб через Марка вона злетіла зі стипендії.

- Ми всі завдання записали, - Мирослава уткнулася в телефон, але зацікавленості в розмові менше не стало. - Можемо поділитися.

- То я ввечері зайду?

- Можемо в нас усе зробити, - запропонувала Лоліта.

- Я тоді й Аню візьму?

- Візьми, - погодилася Мирослава. - Я б ще попросила Влада для Лоли, але це вже занадто.

- Ха-ха, - рявкнула Лоліта. - Піду за прихваткою.

Вона вийшла з кухні, а Мирослава прибрала кришку, чуючи шипіння каструлі.

- Лола мені своїм Владом увесь мозок виїла, - зізналася староста. - Липне до нього, а він морозиться.

Лєра не стримала сміху.

- Дивно, що вона досі на щось сподівається. Раз не вийшло, значить, другий закінчиться так само, - сказала вона, не бажаючи визнавати, що просто недолюблює Лоліту.

- Тут ти маєш рацію. Але її не переконати.

Поки Мирослава продовжувала ділитися думками, Лєра опустила очі в айфон, за звичкою гортаючи історії в інстаграмі. В цю мить прийшло повідомлення, від якого вона перестала дихати.

"В пляшці Колі отрута".

- Коли вас чекати? - запитала Мирослава, відірвавшись від телефону. - Давайте годині о дев'ятій.

Лєра несвідомо агакнула і вискочила з кухні. За секунду пролетіла коридор і відчинила двері, звідки побачила Колю, що стояв посеред кімнати з пляшкою спрайта і робив перший ковток. За ним би пішов другий, якби не пронизливий крик Лєри:

- Не пий, там отрута!

Від несподіванки Коля виплюнув напій на підлогу. Витерся рукою і повернувся до неї.

- Лєро, ти чого?

- Мені повідомлення прийшло, - вона почала вводити пароль, але пальці не слухалися.

- На який номер? - підскочив Влад із ліжка.

- На сімку Марка.

Дивна думка виникла у кожного присутнього. Але варіантів, як і раніше, два.

- Не зрозумію, це перед ним звітують чи нас попереджають, - задумався Коля, читаючи повідомлення.

Це не єдине, що писали з того номера. Тоді Влад не надав цьому значення, а зараз починав щось розуміти...

15.10.2021

"209"

- Що означають ці цифри? - хвилювалася Лєра. - Коли мені прийшло повідомлення, я думала, що вони помилилися.

Влад узяв телефон і знову глянув на дату. Поміркувавши ще, зміг розібратися в хронології подій.

- Мабуть, це номер моєї кімнати. Того дня отруїли Костю.

- Значить, попереджали, - вирішила Аня. - Хтось боявся, що ми не встигнемо...

- Лєро, може, хтось знає, що цей номер тепер належить тобі? - запитав Влад.

- Начебто ні, - вона похитала головою. - Хоча будь-хто міг. Марк нікому не розповідав, що змінив номер. Він усе видалив, але ще пару тижнів сюди надзвонювали якісь люди - я блокувала не дивлячись. А цей номер не визначено. Можна глянути, чий він?

- Сумніваюся, - знизав плечима брат. - Сімку залиш. Вона може ще знадобитися.

Вони знову розійшлися по кімнаті. Коля підняв пляшку й оглянув її, немов із новою інформацією щось змінилося.

- Звідки тут отрута?

- Вона в тебе в кімнаті була? - поцікавилася Аня.

- Ага.

- Хтось підсипав, поки тебе не було.

Він присів на ліжко Лєри:

- Напевно, почну зачиняти кімнату.

- І зачинятися, - додала Лєра, стоячи все там же.

Коля підняв на неї очі, але не став коментувати.

- Віддам батькові на експертизу, - вирішив він.

У кімнату постукали. Напружився кожен, а це була всього лише Лоліта з пательнею котлет, котрі дивом не згоріли.

- Лєро, ти забула.

Вона кинулася до Лоліти, забрала і почала висловлювати слова подяки. Так невчасно прийшло те повідомлення - з цими новинами можна і гуртожиток спалити.

- Ввечері чекаємо у нас, - поглядаючи на Влада, додала Лоліта і незабаром пішла.

Лєра залишила пательню на маленькому столику і присіла поруч із братом. Апетит зник, відчуття голоду змінилося на тривогу. За перешіптуваннями з Лолою вона прослухала міркування хлопців.

- Колян, тепер ми точно йдемо, - рішуче заявив Влад.

- Навіщо? Лєру ми знайшли, що тобі ще треба?