Читати книгу - "Іліада. Одіссея"

768] І одне одного з шумом шмагають своїм тонколистим

769] Віттям, і страшно тріщать, од вітру ламаючись часто, -

770] Так і трояни з ахеями бились одні проти одних

771] З буйним завзяттям, - ніхто з них про пагубну втечу й не думав.

772] Гострих багато списів повтикалося круг Кебріона,

773] Стріли крилаті з напругих тятив здіймалися часто,

774] Гостре каміння велике щитів потрощиЛ) багато

775] В битві круг нього. А він, на весь зріст велетенський простягшись,

776] В куряві хмарній лежав, про візничого вмілість забувши.

777] Доки ясне серед неба високого сонце стояло,

778] Доти з обох боків стріли літали і падали люди.

779] А як сонце сягнуло пори, що волів розпрягають,

780] Всупереч долі велінню троян подолали ахеї.

781] З гамору бою, з-під списів троян вони труп Кебріона

782] Винесли й мідяну зброю з плечей його всю познімали.

783] Кинувсь Патрокл на троян, їм згубне готуючи лихо.

784] Тричі він кидався в бій, Ареєві рвучкістю рівний,

785] З криком страшним, і тричі по дев'ять мужів убивав він.

786] А учетверте як кинувсь, на бога безсмертного схожий, -

787] Тут-бо, Патрокле, й тобі закінчення віку настало.

788] Вийшов до тебе назустріч у запалі бою жахливий

789] Феб-Аполлон. Та Патрокл не впізнав його в битві шаленій, -

790] Хмарою вкритий густою ішов проти нього безсмертний.

791] Ззаду він став, і в спину та плечі широкі міцною

792] Вдарив долонею, аж у очах йому світ закрутився.

793] Збив і шолом з голови йому Феб-Аполлон світлосяйний;

794] З брязком і гуркотом зразу скотився шолом діроокий

795] Коням під ноги, й на гребені грива його забруднилась

796] Кров'ю і пилом. Досі ніколи того не бувало.

797] Щоб конегривий шолом той у пилі курному бруднився,

798] Тільки прекрасне чоло богорівного мужа Ахілла

799] Він захищав. Тепер же віддав його Зевс покривати

800] Голову Гектору, хоч його гибель була недалеко.

801] Переломився відразу в руках його спис довготінний,

802] Дуже міцний і важкий, міднокутий; з плечей його дужих

803] Щит, що до п'ят досягав, упав із ремінням ла землю.

804] Лати владар Аполлон розв'язав йому, Зевса нащадок.

805] Розум його помутився, могутні зомліли суглоби,

806] Заціпенілий стояв він. Загостреним списом іззаду

807] В спину його між плечима Евфорб, син Пантоя, ударив,

808] Воїн дарданський. З усіх ровесників він виділявся

809] Списом метким, проворністю ніг і мистецтвом комонним.

810] Двадцять мужів повалив він із коней, коли іще вперше

811] Виїхав із колісницею, справи військової вчившись.

812] Перший він списом ударив тебе, Патрокле комонний,

813] Та не здолав, і назад повернув, і з юрбою змішався,

814] Вирвавши з рани свій спис ясеновий: не смів-бо з Патроклом

815] І безоружним у бій він одкритий вступати. Патрокл же,

816] Здоланий божим ударом і гострим Евфорбовим списом,

817] В дружні ряди одступив, уникаючи смерті лихої.

818] Гектор же, тільки помітив Патрокла, великого духом.

819] Що відступав до своїх, поранений гострою міддю,

820] Кинувсь до нього крізь лави, і списом ізблизька ударив

821] У підчерев'я, і наскрізь пробив його мідяним вістрям.

822] Тяжко упав він, і туга тоді охопила ахеїв.

823] Так же, як вепра невтомного лев переможний долає.

824] На верховині гірській з ним у бійці шаленій зіткнувшись

825] За джерело невеличке, бо пить з нього хтіли обоє,

826] І, задихаючись, вепр левиній скоряється силі, -

827] Так і Менойтів прославлений син, багатьох повбивавши,

828] Дух свій віддав, ізблизька уражений Гектора списом,

829] Син же Пріамів з погордою слово промовив крилате:

830] «От сподівався, Патрокле, ти наш Іліон зруйнувати,

831] Мав і троянських жінок, позбавивши днів їх свободи,

832] На кораблях відвезти до рідного вашого краю, -

833] Де ж бо твій розум? Гектора коні баскії на битву,

834] Ледве землі доторкаючись, мчать, я й сам своїм списом

835] Між війнолюбних троян подвизаюся, щоб одвернути

836] День їх неволі. Тебе ж коршаки розтерзають небавом.

837] Бідний-бо ти, вже й могутній Ахілл тобі не допоможе!

838] Сам залишившись, непевно в дорогу тебе наставляв він:

839] «Не повертайся назад, о Патрокле, їздець бистрокінний,

840] До кораблів своїх перше, ніж в Гектора-людоубивці

841] Списом на грудях хітон закривавлений ти не простромиш!»

842] Так говорив він тобі, а ти, нерозумний, послухав».

843] Весь знемагаючи, так відповів ти, Патрокле комонний:

844] «Що ж, величайсь тепер, Гекторе, дав тобі перемогу

845] Зевс-олімпієць і з ним Алоллон - було їм, безсмертним,

846] Легко здолати мене, навіть зброю з плечей познімати.

847] А як таких, як і ти, мені стрілося хоч би й дванадцять,

848] Всі полягли б тут, на місці, моїм подолані списом!

849] Я лиш призначенням долі від сина Лето загибаю,

850] А між людей - від Евфорба, ти ж третій мене поражаєш.

851] Тільки скажу я тобі, а ти збережи в своїм серці:

852] Жити недовго тобі вже лишилося тут, біля тебе

853] Близько стоїть уже смерть, і доля твоя неминуча -

854] Ти від руки упадеш бездоганного внука Еака».

855] Так він сказав, і в імлу вповила його смерті година.

856] Тлінну покинувши плоть, відлетіла душа до Аїду

857] З плачем про участь свою, і силу лишаючи, й юність.

858] Та до померлого з словом звернувся осяйливий Гектор:

859] «Нащо, Патрокле, мені недалеку віщуєш загибель?

860] Хто зна, а може, Ахілл, пишнокосої парость Фетіди,

861] Дух свій раніше загубить під списом моїм мідногострим?»

862] Мовлячи так і ногою на мертвого тіло ступивши,

863] Списа із рани він витяг і труп навзнаки перекинув.

864] Зразу ж із списом тоді він кинувсь на Автомедонта,

865] Рівного богу товариша бистрому внуку Еака,

866] Щоб його вбить. Та безсмертні умчали його прудконогі

867] Коні - славетний Пелеєві дар од богів невмирущих.

ПІСНЯ СІМНАДЦЯТА

ПОДВИГИ МЕНЕЛАЯ

1] Не упустив із очей Менелай, Ареєві любий,

2] Як у жорстокім бою трояни здолали Патрокла.

3] Вийшов із лав уперед він, блискучою сяючи міддю,

4] Й став круг тіла ходити, як ходить навколо теляти

5] З муканням первістка-матка, яка перед тим не родила.

6] Так же круг тіла Патрокла ходив Менелай русокудрий.

7] Перед собою він списа тримав і щит свій округлий,

8] Кожного мертвим готовий покласти, хто б