Читати книгу - "Іліада. Одіссея"

9] Та не забув і про тіло убитого щойно Патрокла

10] Списом славетний Пантоя нащадок. Він став біля нього

11] Близько й розмову почав з Менелаєм, Ареєві любим:

12] «Паростку Зевсів, владарю людей, Менелаю Атріде!

13] Йди собі й тіло облиш, не чіпай цеї здобичі краще.

14] Жоден з троян чи союзників славних раніше од мене

15] Списом своїм у жорстокім бою не ударив Патрокла.

16] Дай же мені у троян заслужену славу здобути,

17] Щоб і тебе я не вбив, і життя не забрав би солодке».

18] В відповідь мовив із гнівом йому Менелай русокудрий:

19] «Зевсе, наш батьку! Чи ж личить зухвало отак вихвалятись!

20] Не величається силою так ані барс кровожерний,

21] Ані розлючений лев, ні кабан гостроіклий, що більше

22] Інших може пишатись могутністю дикою в грудях,

23] Як вихваляються тут Пантоя сини, списоборці.

24] Силою й юністю тішивсь недовго, проте, Гіперенор,

25] Коней впокірник, коли підійшов він і став глузувати,

26] Кажучи в вічі, що я із усього данайського війська

27] Воїн найгірший. Певен я, він не своїми ногами

28] Втішить вернувся кохану дружину й батьків своїх любих.

29] Так же позбавлю я сили й тебе, якщо ти проти мене

30] Виступив. Раджу тобі я назад відійти і сховатись

31] Серед громади. Отож не виходь проти мене, щоб лиха

32] Гіршого ще не зазнати. Мудрий дурень по шкоді».

33] Так він сказав. Не послухав Евфорб і в відповідь мовив:

34] «Сповна заплатиш тепер, Менелаю, годованцю Зевсів,

35] Ти за убитого брата, що вбивством його вихвалявся,

36] Жінку його вдовою в їх спальні навік залишивши,

37] Горя завдавши батькам невимовного й сліз безустанних.

38] Може, нещасним гіркі припинив би я сліз тих потоки,

39] Голову знявши твою і з озброєнням разом віддавши

40] В руки Пантою старому й Фронтіді його богосвітлій.

41] Хай непочатим не довго наш труд бойовий залишиться

42] Й неперевіреним - хто з нас відважний, хто втечі шукає!»

43] Мовивши так, Менелая у щит він округлий ударив.

44] Та не пробив, проте, міді: об щит його, міцно окутий,

45] Вістря зігнулось. Другим підняв тоді мідного списа

46] Славний Атрід Менелай, помолившися батькові Зевсу,

47] Хоч відступив той, а списом йому він під горлом у воло

48] Втрапив та ще й надавив, на важку покладаючись руку.

49] Вістря навиліт крізь ніжну проткнулось Евфорбову шию,

50] Тяжко він гримнув на землю, аж зброя на нім забряжчала.

51] Кров'ю намокла чуприна, на коси Харіти подібна,

52] Кучері пишні, злотом і сріблом примхливо повиті.

53] Як садівник молоду вирощує парость оливи

54] В затишнім місці, де б'є джерельна войа струмениста,

55] І зеленіє те віття, й колишеться тихо під ніжним

56] Подувом легких вітрів, і білим цвіте воно цвітом.

57] Та налетить несподівано з буйною силою вихор,

58] Вирве із грядки ту парость і кине тут же на землю.

59] Так і, сина Пантоя, славетного списом Евфорба,

60] Вбивши, Атрід Менелай почав з нього зброю знімати.

61] Наче той лев, певен сили своєї гірський вихованець,

62] Вихопить кращу корову із стада, що мирно пасеться,

63] Й спершу зламає їй карк, тримаючи міцно зубами

64] Дужими, потім розтерзані нутрощі з теплою кров'ю

65] Жадібно всі пожирає; навкруг пастухи і собаки

66] Здалеку галас великий зчиняють, але підступити

67] Ближче не хочуть вони: блідий-бо їх острах проймає.

68] Так же ні в кого з троян бажання не виникло в грудях

69] Ближче зійтися тоді у бою з Менелаєм поважним.

70] Славне озброєння зняти із сина Пантоя відразу

71] Міг би Атрід, якби Феб-Аполлон йому тут не позаздрив.

72] Гектора в бій він послав, Ареєві рівного мужа,

73] Мента прибравши подобу, кіконських бійців полководця.

74] До Пріаміда озвавшись, він слово промовив крилате:

75] «Гекторе, ти недосяжне догнать пориваєшся нині -

76] Коней баских Еакіда хороброго! Смертним-бо людям

77] Впоратись важко із ними та їх запрягать в колісницю,

78] Крім лиш Ахілла, що мати безсмертна його породила.

79] А Менелай войовничий, син мужній Атрея, тим часом.

80] Тіло Патрокла стерігши, найкращого з воїв троянських

81] Вбив Пантоща Евфорба й відваги палкої позбавив».

82] Мовив це бог, і знов до людської борні повернувся.

83] Гектору ж смуток страшний охмарнілу окрив його душу.

84] Пильно поглянув по шерегах він бойових і побачив,

85] Як той озброєння славне знімає, а цей непорушно

86] Мертвий лежить, і кров із одкритої рани струмує.

87] Виступив Гектор тоді, блискучою сяючи міддю,

88] І на весь голос гукнув, на Гефестове схожий невгасне

89] Полум'я. Крик цей гучний не пройшов повз увагу Атріда.

90] Тяжко зітхнувши, звернувсь до свого він одважного серця:

91] «Горе мені! Якщо з цим я чудовим озброєнням разом

92] Кину Патрокла, що смертю поліг задля честі моєї,

93] Чи не осудить мене, це побачивши, хтось із данаїв?

94] А як, соромлячись їх, на троян і на Гектора вийду

95] Сам я один, то ворожі мужі мене зразу оточать.

96] Лави троян-бо Гектор веде сюди шоломосяйний.

97] Тільки навіщо оцим своє миле тривожу я серце?

98] Хто проти божої волі із мужем змагатися вийде,

99] Любим для бога, лихої зазнає біди незабаром.

100] Тим-то мене не осудить за те ні один із данаїв,

101] Що перед Гектором я відступив, - бо од бога він б'ється.

102] От якби зараз Еанта знайти мені з голосом дужим,

103] Разом пішли б ми тоді, бойову спогадавши відвагу,

104] Хоч би боги й не сприяли нам, тільки б Патроклове тіло

105] Вирвати нам для Ахілла, - було б то лихо найменше».

106] Поки отак у серці і мислях своїх міркував він,

107] Лавами військо троян надійшло, їх очолював Гектор.

108] І відступив Менелай, залишивши Патроклове тіло

109] Й часто назад оглядаючись, наче той лев пишногривий,

110] Що пастухи і собаки його від кошари списами

111] Й криками геть відганяють, а серце відважне у грудях

112] Раптом холоне, і змушений він із обійстя тікати.

113] Так від Патрокла тоді відступив Менелай русокудрий.

114] Лав досягнувши своїх, він спинивсь і назад оглянувся,

115] Теламоніда Еанта очима шукаючи всюди.

116] Раптом його він побачив на лівім крилі бойовища, -

117] Товаришів підбадьорював той, укріпляючи дух їм:

118] Жахом-бо Феб-Аполлон їм наповнив