Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Господиня 📚 - Українською

Читати книгу - "Господиня"

394
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Господиня" автора Стефані Маєр. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 96 97 98 ... 235
Перейти на сторінку:
поплескав Джеймі по спині — я відчула, як здригнулося його тіло.

— Не хвилюйся, хлопче, — мовив Іян. — Ти не сам.

— Хлопці просто не були до цього готові, ось і все… — (Я впізнала грубий голос Труді). — Тільки-но нам випаде нагода з ними поговорити, ми їх переконаємо.

— Переконаємо? Кайла? — пробубонів хтось позаду.

— Ми знали, що так і буде, — мовив Джеб. — Треба перечекати. От побачите, шторм ущухне.

— Знайшли б ви краще свою рушницю, — мовила Лілі спокійно. — Попереду довга нічка. Ванда може переночувати зі мною й Гайді…

— Гадаю, їй варто заховатися, — заперечив Іян. — Можливо, у південних коридорах? Я нагляну за нею. Джебе, складете мені компанію?

— Хлопці ніколи не здогадаються шукати її в мене, — прошепотів Волтер. Його останні слова заглушив голос Веза:

— Я з тобою, Іяне. Їх аж шестеро.

— Ні,— зрештою спромоглася вичавити я. — Ні. Це неправильно. Неправильно. Ви не можете опинитися в різних таборах. Це ваш дім. Ви всі — одна велика родина. Ви не повинні ворогувати, не через мене.

Я виплуталася з обіймів Джеймі, хоч він і намагався втримати мене, і міцно стиснула його зап’ястя.

— Мені потрібно побути на самоті,— сказала я йому, ігноруючи звернені до мене пильні погляди. — Я хочу побути сама, — я обернулася до Джеба. — Вам слід побалакати без мене. Це неправильно — обговорювати військову стратегію у присутності ворога.

— Ну, навіщо ти так, — мовив Джеб.

— Просто дозвольте й мені все обміркувати. Гаразд, Джебе?

Я зробила крок від Джеймі, і його руки впали. Раптом на моє плече опустилася чиясь важка рука, і я скулилася.

Це був усього-на-всього Іян.

— Не треба тобі блукати тут самій.

Я нахилилася до нього і мовила якнайтихіше, щоб не зміг почути Джеймі:

— Навіщо відтягувати невідворотне? Невже Джеймі стане від цього легше?

Здається, я знала відповідь на останнє запитання. Я вивернулася з-під Іянової руки й щодуху помчала геть.

— Вандо! — гукнув Джеймі навздогін.

Хтось заходився його заспокоювати. За мною ніхто не гнався. Мабуть, їм вистачило здорового глузду відпустити мене. У коридорі було темно й безлюдно. Якщо мені поталанить, я зріжу ріг і непомітно прокрадусь через темні грядки.

За увесь той час, який я провела у печерах, я так і не дізналася, де вихід. Виконуючи різні доручення, я, здається, сходила коридори вздовж і впоперек, знала кожен ріг і кожне розгалуження, але вихід залишився для мене таємницею. Вперше я подумала про це тільки зараз, скрадаючись найтемнішими закапелками велетенської печери. Де ж може бути вихід? А якщо я знайду його, то чи стане мені снаги просто піти?

Я так і не змогла вирішити, чи варто мені звідси тікати — що, крім пустелі, чекає на мене ззовні — шукачі, цілителі, розрадниця, попереднє життя, яке не залишило по собі сліду? Єдине, що мало для мене значення, було тут, зі мною. Джеймі. Джаред, хоча він ладен убити мене за першої-ліпшої нагоди. Не уявляю, як їх можна покинути…

А Джеб, а Іян! У мене з’явилися друзі. Док, Труді, Лілі, Вез, Волтер, Гіт. Ці дивні люди зуміли побачити в мені не просто ворожу душу і зрозуміли, що не варто мене вбивати. Можливо, ними керувала звичайна цікавість, байдуже. Вони все одно стали на мій бік і виступили проти своїх-таки, адже всі вони — дружна родина виживанців. Я здивовано похитала головою, намацуючи руками тверді кам’яні стіни.

У печері хтось був — здалеку долинали голоси. Я не зупинилася: мене не можуть помітити, — і нарешті знайшла щілину, яку шукала.

Зрештою, є тільки одне місце, куди мені йти. Навіть якби мені було відомо, де вихід, я все одно пішла б сюди. Я занурилася в цілковиту темряву й швидко помчала своєю дорогою.

Розділ 27
Вагання

Навпомацки я прямувала назад до в’язничної камери.

От уже кілька тижнів, як моя нога не ступала в цей коридор; я не була тут із того самого ранку, як Джаред вирушив на вилазку і Джеб дав мені волю. Схоже, поки я жива, а Джаред у печерах, моє місце тут.

Тьмяний ліхтар не чекав тут на мене. Я була впевнена, що вже наближаюся: роги й повороти були віддалено знайомі. Я витягнула перед собою ліву руку й почала навпомацки пробиратися вздовж коридору, шукаючи знайомий отвір. Я ще не вирішила, чи залазитиму всередину, та принаймні точно знатиму, де я.

Моя нора знайшлася, однак оселитися в ній мені не вдасться.

В ту-таки мить, як пальці мої намацали жорсткі краї отвору, ноги перечепилися через перешкоду, і я впала навколішки. Падаючи, я інстинктивно витягнула руки, і долоні з хрустом і тріскотом проломили щось, зовсім не схоже на камінь.

Різкий звук сполошив мене, а несподівана перешкода налякала. Перше, що спало на думку, — я завернула не за той ріг і зараз не біля своєї нори. Можливо, навіть потрапила в чужу кімнату. Я швидко прокрутила в пам’яті увесь маршрут — де ж я схибила? Я закам’яніла в темряві, чекаючи реакції.

Але нічого не відбувалося — ні

1 ... 96 97 98 ... 235
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Господиня», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Господиня"