Читати книгу - "В моїх думках, Ясміна Лав"

— А давайте одразу два весілля відсвяткуємо! — оживає Христина, привертаючи до себе увагу чоловіків.

Батько сміється, притискаючи до себе наречену. Давид також сидить із задоволеною фізіономією, а от мені трохи образливо. Що це таке? Видали заміж і не спитали. Відсовуюсь від чоловіка і підтискаю губи. Бачу, що Давид помічає зміни мого настрою. Звісно, він не зрозумів… 

— Я втомилася, піду до себе, — підводжуся зі стільця, не звертаючи уваги на прискіпливий погляд коханого.

— Приляж, доню. Тобі тепер відпочивати потрібно, — підтримує тато.

— Давиде, ти ж залишишся у нас? — переводить погляд на мого супутника.

Дивлюсь на чоловіка без інтересу. Очікую, що він відмовиться, але ні. Він киває і встає з-за столу.

— Звісно, залишусь. Доброї вам ночі.

Давид підходить, і його рука лягає на мою талію, але я спокійно відступаю вбік.

— Добраніч, — прощаюсь з нашими закоханими та підіймаюсь сходами.

За спиною чую тихі кроки. Чомусь мене жахливо починає дратувати те, що він зробив. Заходжу у свою кімнату, за мною входить і чоловік. Двері тихо зачиняються.

— Розповіси, що сталося? — його питання ще більше бісить.

— А ти не розумієш? — дивлюся в очі Давида.

— Я щось не так зробив?

— Ти не хотів спочатку у мене спитати, чи хочу я заміж?! Зробити пропозицію, опуститись на одне коліно, обручка там, квіти… — випалюю на одному подиху.

— Це означає “так”? — питає з усмішкою чоловік.

— Ні. Не знаю, — відвертаюся від нього, але Давид не дає змоги відійти. Його ніжні обійми та п'янкі поцілунки в шию не дозволяють думати. Чоловік обвиває мене руками, притискає до свого тіла. Його подих викликає мурашки по всьому тілу.

— Ти станеш моєю дружиною, — шепоче на вухо Давид.

Відкидаю голову на його сильні груди й віддаюсь у полон. Емоції переповнюють, а тіло палає від бажання.

Давид різко розвертає мене до себе і пристрасно цілує. У голові крутиться від відчуттів, що переповнюють, а в животі пурхають метелики.

— Моя. Тільки моя, — чоловік залишає поцілунок на шиї та стягує з мене футболку...

***

Прокидаюсь від гуркоту грому. Ранок починається з проливного дощу. Повертаю голову і бачу порожню подушку поряд. У кімнаті я одна.

Накидаю короткий халатик і йду у ванну кімнату. Вмикаю душ і заходжу в кабінку. Тепла вода розслабляє тіло, змиваючи сліди сьогоднішньої ночі. Повільно торкаюся пальцями живота і згадую на шкірі губи Давида. Прикриваю очі та з шумом втягую повітря.

Спогади збуджують фантазію, і внизу живота збирається жар. Опускаюсь рукою до набухлого горбочка і проводжу пальцями між мокрих складочок. З губ зривається тихий стогін...

Тілом біжить тремтіння, і я різко розплющую очі. Повертаюсь до входу і стикаюсь поглядом з Давидом.

Він пропалює мене наскрізь. У його очах танцює полум'я, а сам чоловік важко дихає. Проходжуся поглядом по його тілу і тільки зараз помічаю, що весь його одяг мокрий наскрізь. Виходжу з-під води, наближаючись до нього.

— Чому ти мокрий? — питаю занепокоєно.

Але Давид не реагує. Він без сорому роздивляється моє оголене тіло. Повільно стягує мокру футболку, за нею на підлогу падають штани разом з боксерами, і він робить крок вперед, змушуючи мене знову стати під воду.

— Я пізніше тобі розкажу, — відповідає на моє питання чоловік і приєднується до мене під струмінь води.

Його губи накривають мої, а в живіт мені впирається твердий член.

— Я очікував застати тебе в ліжку, коли повернуся, — тихо говорить Давид, розвертаючи мене до себе спиною.

— Мені не спалося.

— Це я помітив...

Руки Давида лягають на мої груди, пальці відтягують тверді соски, і я стогну.

Виставляю попу і починаю рухатися, зачіпаючи голівку члена, від чого чоловік гарчить, цілуючи мене в шию. Він легко підштовхує мене до стіни, і я впираюсь у неї руками. Ніжно тисне на мої плечі, щоб прогнулася, підіймаючи вище сідниці.

Чоловік вмощується між моїх ніг і повільно входить, розсовуючи вологі складочки. Кожен його рух приносить божественні відчуття, я розчиняюсь, ноги наче ватні, а дихати стає важко.

Давид прискорюється і входить різко, швидко, до самого кінця. Не можу стримуватись і голосно стогну. Забуваю, що нас можуть почути. Та й мені зараз байдуже.

Тіло тремтить, внизу закручується пружина, і я розлітаюсь на маленькі шматочки, майже сповзаючи по стіні. Відчуваю, як Давид підтримує мене рукою і входить ще кілька разів, а потім втикається мені в шию чолом і кінчає.

Він обіймає мене і не дає впасти. Так і стоїмо, намагаючись відновити дихання.

Чоловік повільно виходить з мене, і я можу повернутися. Обвиваю руками його за шию і ніжно цілую в губи.

— Кохаю тебе, — шепочу і притискаюсь до  його мокрих грудей.

Давид підіймає мене на руки, вимикає воду і, прихопивши великий рушник, несе у кімнату. Кладе на ліжко, закутавши у рушник, і я відчуваю солодкий, квітковий запах.