Читати книгу - "В моїх думках, Ясміна Лав"

Озираюсь і бачу величезний букет червоних троянд. Швидко сідаю — і усмішка з'являється на моїх губах. Притягую квіти та вдихаю ніжний аромат. Дивлюсь на Давида, який обвиває рушник навколо пояса і спостерігає за мною.

— То ось де ти був, — вимовляю з усмішкою. Чоловік відходить, підіймає з крісла свій піджак і витягує з кишені червону коробочку у формі серця.

— Квіти, — тихо вимовляє він і підходить до мене. — Обручка, — відкриває коробку і простягає мені гарну, золоту обручку з великим прозорим каменем. — Забув...

Давид промовляє це з усмішкою та опускається на одне коліно. Не можу стримати усмішки, а щокою біжить сльоза.

— Моя Принцесо, я тебе кохаю. І понад все на світі хочу, щоб ти стала моєю дружиною. Хочу прожити з тобою все життя і виховувати наших дітей. Хочу прокидатися кожного ранку і бачити твою усмішку, засинати у твоїх обіймах. Хочу постаріти з тобою. Пройти радість і хвороби. І кохати тебе кожен день, як вперше...

Давид зазирає у мої очі, а я не можу стримати сліз. Вони ллються, наче ріка, а усмішка не зникає з мого обличчя.

— Мила, кохана, чому ти плачеш? — чоловік сідає поруч і притягує мене у свої обійми.

— Це все гормони, — сміюся крізь сльози.

— Це від щастя, — Давид цілує мої щоки, стираючи сльози й торкається ніжно губ. — Ти все ще не відповіла, — тихо промовляє він.

— Так. Так! — відповідаю і цілую коханого чоловіка, віддаючи всю себе...