Читати книгу - "Володарка останньої фортеці, Анна Ліє Кейн"

“Швидше, кажи ж, коли він повернеться? Де він? Він знайшов Оттавіо? - поспішала я подумки, поки гонець відважував мені надто низький і поважний уклін. Чи мені тільки здавалося, що він рухається надто повільно?

- Світла леді, - почав гонець, а я стиснула тканину спідниці під столом, бажаючи пропустити всі формальності. - Мій пан надіслав вам лист і дари, просив вручити особисто вам у руки й переконатися, що все прийшлося до вподоби. Він передав, що буде дуже радий прибути у Вомон-ле-Тіссен та сподівається на теплу зустріч.

Після цього чоловік зробив крок уперед і поклав переді мною на стіл запечатаний конверт і обшиту оксамитом і інкрустовану камінням коробочку. Я здивовано насупилась, а потім зупинила погляд на видавленій в сургучі печатці. У горлі пересохло, коли я запитала:

– Хто саме вас надіслав?

- Його Величність Торгнір Гунар, - впевнено і гордовито відповів гонець.

Я повільно підняла на нього погляд, тільки зараз усвідомивши, що настільки переживала, що не помітила нашивку на його рукаві. Переді мною стояв королівський гонець.