Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Трагедія гетьмана Мазепи 📚 - Українською

Читати книгу - "Трагедія гетьмана Мазепи"

243
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Трагедія гетьмана Мазепи" автора Валентин Лукіч Чемеріс. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 97 98 99 ... 115
Перейти на сторінку:
хто інший, як Пилип Орлик сказав, як поклявся:

«…природа моя, з прадідів моїх не дозволяє мені бути зрадником, і зобов’язує мене бути вірним моєму добродійнику».

Це він, Пилип Степанович Орлик, мав тут на увазі Івана Степановича Мазепу і все життя вірно дотримувався цієї клятви. І був сподвижником І. Мазепи і до кінця свого життя залишився вірним своєму патронові і благодійнику та був продовжувачем його справи – боротьби за державний суверенітет України-Гетьманщини.

Він походив з давнього роду чеських баронів Орликів. Одна з гілок якого ще за доби Гуситських воєн (перша половина ХІІ ст.) переселилась до Польщі (до того вони жили в Угорщині й Моравії), а згодом облаштувалися у Литві. Там 11 жовтня 1672 року в селі Касуті під Вільнюсом і народився Пилип Орлик. Юний Пилип досягнув отроцького віку, коли родина переїхала до Києва. Пилипа віддали вчитися до Києво-Могилянської академії, де він, добре на той час знаючи латину та інші мови [34], вивчив ще й українську – та так, що вона йому на все життя стала рідною.

Закінчивши навчання, Пилип на все подальше своє життя залишився в Україні, де й розпочав свою службу канцеляристом, що приведе його до посади генерального писаря в уряді Мазепи, а потім і до гетьманської булави.

Ось так і започаткувався рід українських Орликів.

До речі, зберігся оригінал диплома імператора Фердинанда від 12 липня 1624 року, виданий одному з предків українського гетьмана, – «графові Орликові з Моравії» – в якому, між іншим, пояснюється, що «Орлик слов’янською мовою означає Орла…»

Дружиною його була Ганна – дочка полтавського полковника Павла Герцика. Син Григорій – генерал-лейтенант французької армії.

Всього в родині було семеро дітей.

До всього ж Орлик був ще й письменником, автором багатьох поетичних творів, книг, публікацій, у тім числі й таких як «Алкид Российский» (панегірик І. Мазепі, 1695), «Щоденник мандрівника» (щоденники він писав польською та французькою мовами).

Був блискучим оратором, чудовим співбесідником, філософом – чи, як тоді казали, любомудром.

Після закінчення академії був писарем (секретарем) Київської духовної консисторії. З 1698 року – на гетьманській службі: писар, з 1702-го – старший воєнний канцелярист, керуючий справами гетьманської воєнної канцелярії, з 1706 року – генеральний писар. Повністю підтримував політику гетьмана Мазепи, в тім числі і перехід його на бік шведського короля Карла XII. Виконував усі найважливіші дипломатичні доручення Мазепи.

Автор «Пактів і Конституції прав і вольностей Запорозького війська» – пам’ятки політико-правової думки, в якій вперше в європейській традиції закріплено принцип поділу гілок влади.

Перебуваючи в еміграції, більше тридцяти років свого життя присвятив справі боротьби за Українську державу.

Пилип Орлик поставив на карту все і в першу чергу – набутий ним матеріальний достаток, що його він втратив заради втілення в життя великої ідеї Мазепи про незалежну самостійну Українську державу. Ризикуючи життям, він залишався вірним їй і зберіг відданість гетьману під час найтяжчих випробувань.

Після Полтавської катастрофи Орлик, його дружина й родичі пішли за Мазепою у вигнання, долаючи великий і тяжкий шлях до тодішніх володінь Туреччини.

Разом з ним у липні 1709 року прибув до Бендер і залишався вірним помічником гетьмана до останнього його подиху в цьому світі. Після смерті великого гетьмана України Івана Мазепи серед української еміграції постало питання про його наступника. Андрій Войнаровський забрав собі гетьманську скарбницю, але відмовився від посади гетьмана. І погляди всіх звернулися до генерального писаря і найближчого і найвірнішого сподвижника гетьмана Пилипа Орлика.

І Пилип Орлик відчув: гетьманська булава, як гірка чаша, його не мине, тож треба бути готовим взяти на себе турботу за гетьманство в еміграції, а як удасться, то й повернутися під булавою на рідну землю.

5 квітня (за іншими даними, це відбулося на місяць пізніше), поховавши Мазепу, козаки обрали Пилипа Орлика новим гетьманом України – на противагу Іванові Скоропадському, затвердженому на цій посаді Петром І. (Власне, сам Петро I і призначив його «побути гетьманом».)

Новообраного гетьмана Пилипа Орлика відразу ж визнали турецький султан та шведський король – з ними було укладено угоду щодо продовження спільної боротьби з Петром І – аж до повного звільнення України.

Того дня була прийнята перша конституція України, створена Орликом на засадах традиційного козацького права, але водночас і на рівні європейської суспільно-політичної думки доби просвітництва. І хай вона не буде – із зрозумілих причин – втілена в життя, але сам факт її появи в такий трагічний для України час свідчить, що козацька старшина мазепинських часів піднялася тоді вельми високо.

Козаки, які обрали Орлика на гетьманство, схвалили нову конституцію, що починалася урочистою декларацією:

«Україна по обидва боки Дніпра повинна бути вільна від чужого панування!»

Що ж до «гетьманського самодержавства», говорилося в конституції, то вона мала обмежуватися генеральною радою, утвореною з представників козацької старшини, полковників та обраних депутатів від кожного полку. Гетьман повинен був радитися з ними щодо всіх державних прав, тричі на рік скликати сейм (парламент), який мав складатися з полкової та сотенної старшини, депутатів та послів од Війська Запорозького, міст і духівництва України.

Також гарантувалися права і свободи, відповідно до традиційного українського права, людей усіх станів. Мала бути ревізія земельних володінь старшини, що збагатилася в минулі десятиліття шляхом свавільного захоплення ділянок, передбачалося скасування багатьох обтяжливих для селян повинностей та податків. Це була конституція демократична, що ставить її в один ряд з найцікавішими політичними документами XVII–XVIII століття у масштабі цілого світу.

Українська політична еміграція започаткувалася в липні 1709 року, коли після Полтавської битви на підвладних Османській імперії територіях Нижньої Наддніпрянщини зібралася частина козацької старшини, яка пішла за І. Мазепою, а гетьманом українського козацького «уряду у вигнанні» став Пилип Орлик.

На посаді гетьмана Пилип Орлик уклав союзні договори зі Швецією (1710) та Кримським ханством (1711, 1712), вжив заходів, щоб підштовхнути Туреччину до війни з Московською державою. Але через складні політичні та інші умови Прутський договір між Туреччиною та Росією щодо Правобережної України не був реалізований. Пилип Орлик переїхав до Швеції, пізніше до Австрії, а згодом до Чехії. З 1722 по 1734 рік жив у Салоніках (Греція), потім у Молдавії. Перебуваючи у політичній еміграції шукав підтримки провідних європейських держав у відновленні самостійної Української держави.

А з України, що її вже й геть придушив переможець битви під Полтавою, надходили вісті все невтішні й невтішні, часом і просто загрозливі. В Україні урядувала не лише гетьманська адміністрація. Після обрання Скоропадського гетьманом на місце Мазепи, цар

1 ... 97 98 99 ... 115
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Трагедія гетьмана Мазепи», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Трагедія гетьмана Мазепи"