Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь 📚 - Українською

Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"

1 357
0
10.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пані Язикатої Хати" автора Ялинка Ясь. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 97 98 99 ... 131
Перейти на сторінку:

-Варення може, сухариків? Що є?

 

 

 

-Дивлюсь будиночок тебе прийняв, - почала Матильда, озираючись на всі боки, - підлаштовується під нову господиню.

-Угу, - промимрила Стьопка, сьорбнувши з чашки.

-Ти, часом, не вагітна? - від несподіваного запитання Степанія поперхнулася чаєм, відкашлялася до сліз і здивовано подивилась на гостю, - а що? Від чого ж він розрісся на всі боки? Скільки кімнат стало?

-А ви з якою метою цікавитеся? – втираючи сльозу, спитала Стьопка.

-Банальна цікавість, не вигадуй, чого немає! У Явдошки всього дві кімнатки будинок «виростив». Одразу стало зрозуміло, що дітей у них не буде!

-Так?

-Так. От і подумала я, може ти Свирянкою стала з пузом?

-А таке можливо?

-Чому, ні? Бувало, Свирянкою ставали з діточками. Щоправда, одиначки, без чоловіків. Не знаю чому, але тут факт одруження є обов'язковим.

-Хм...

-Ага. Ось я й подумала…

-І що, новий чоловік прийняв би дитину від чужої людини?

 

-Ти мені краще скажи, якого пса твориш? – перебила Матильда суворо, у своїй манері міняти тему, коли заманеться.

-Це ви про що?

-По-перше, якого хріну за справу взялася до весілля? По-друге, чому від наречених бігаєш, увагу не приділяєш, по-третє…

-Стоп-стоп-стоп! - підвищила голос Степанія, почавши виходити з себе, - для початку міняйте тон, зі мною розмовляючи, я все-таки у себе вдома!

 

-Вибачте, будь ласка! Яка цяця! - з’єхидничала відьма.

-Я подумаю, прощати чи ні! - в тон їй відповіла Стьопка, -  чого, раптом, я мушу вас слухати? Попереджаю відразу, почнете за сина агітувати - тільки ще більше проти нього налаштуйте!

-Ну ні! Я звичайно хочу, щоб ти Горушку вибрала, але поміж вас встрявати не стану! - похитала головою гостя.

-Та ну? А хто хотів, щоб він мій відкат погасив? Чи не ви?

 

-Чи я! - погодилася, - а що робити було, якщо Дімка гальмував? Хоча, молодець, після зорієнтувався, з-під носа вкрав! Молодець, задовольнив наречену! Ох, сина бісився, - вона засміялася, - ну, сам винен, впустив - кусай лікті!

 

-Матильдо, ви так спокійно міркуєте на цю тему, ніби ми про погоду говоримо, - буркнула господиня, - це ж… блін! Непристойно! Інтимно!

-А-ха-ха! - засміялася, задерши голову гостя, - твоя біда, дитино, що ти свою натуру прийняти не можеш! Звикай, відкати тепер – твоє сьогодення та майбутнє!

-Може і так, але це зовсім не означає, що треба кричати на всі боки!

 

-А ти, точно, не незайманка? - продовжувала сміятися відьма, - у народі знаєш, як кажуть? «Дівчині бракує жіночності, а жінці - невинності!» У твоєму випадку, навпаки! Червонієш, як п'ятнадцятка на першому побаченні!

 

-Досить бентежити господиню, - заступилася Лукерія, - її відкати - тільки її смуток! Принесли чорти нечисту, ірже, як божевільна!

-Від нечистої чую! – радісно підморгнула незворушна відьма.

-Тьху! На все у тебе відповідь готова, не переплюєш у базарний день! – «Так, Лукерія зустріла гідного супротивника, а то Єгорич для неї слабенький» подумала Свирянка, а вголос сказала:

 

-А все-таки, ви чому прийшли, якщо не за сина просити?

-До розуму твого достукатися, дитинко! Та закликати дурниці не робити! Я втомилася за тебе твою роботу робити!

 

-Нічого не розумію…

-Ти з якого дубу беркицнулась на мою голову, незнайко? – подалася через стіл відьма.

-Та гони ти її під три чорти, господине! Прикликаю Конопатку, ще подивимося, хто з нас гарніше беркицне!

-Дуже привабливо, Лукеріє...

-Ох, кров у жилах холоне, налякала до тремтіння! - не зводячи пронизливого погляду парирувала Матильда, - скажи мені краще, як Свирянкою стала, якщо не розумієш нічого?

 

-Звичайно, як усі! - знову встряла Лукерія, - що причепилась?

-Спокійно, Лукеріє, я й сама можу відповісти, - сказала Степаніія, - це мій дім за дідовим заповітом.

-Дім-то добре, стіни. Силу як набула? Хто надоумив? Явно не Явдошка, точно знаю,  не знайомі ви, загинула голубка до твоєї появи. То хто?

 

-Так ніхто! - Знизала плечима господиня дому, - я не знала нічого, поки до села не переїхала.

-Як так? – зніяковіла відьма, очі викотивши.

-Це мій будинок, я приїхала сюди жити! Що тут дивовижного? А Лукерія мені все розповіла.

1 ... 97 98 99 ... 131
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"