Читати книгу - "Секретний фарватер, Леонід Дмитрович Платов"

— Так.

— Навесні?

— Восени. Відомості в нас, Миколо Дмитровичу, дуже докладні. Випробовуванням керував досить відомий Вернер фон Браун, “батько Вундерваффе”, як величали його німці. Проект називався “Урзель”[36] на честь якоїсь жінки. Ракети-снаряди мали назву А-9. Пускати їх передбачалося з підводного човна.

— Ах, усе-таки з підводного човна?

— Так. У момент залпу човен мав перебувати в підводному положенні, тобто стріляти з-під води. Дальність дії запланували в п’ять тисяч кілометрів. Однак з випробуваннями А-9 нічого не вийшло.

Грибов хмуро усміхнувся:

— Що й з’ясувалося з усього подальшого. Ну, а що, по-вашому, могло перешкодити німцям?

— Цього я не знаю. Гадаю, швидше за все, технічні неполадки. Словом, як то кажуть, “фокус не вдався”.

— Шубін припускав, що секретну зброю збиралися випробовувати під Ленінградом. Але ваші відомості цілком прояснюють картину. Навіщо випробовувати зброю під носом у ворога, якщо у Південній Балтиці, на великій відстані од лінії фронту, це зручніше в усіх відношеннях. Узедом лежить на відлюдді.

— Недалеко від теперішнього Свіноуйсьце?

— Так, колишній Свінемюнде. На ті часі глибокий тил. Я радий, Юхиме Петровичу, що ви підтверджуєте мій здогад: навесні сорок четвертого року “Летючий Голландець” не збирався в шхерах випробовувати нову секретну зброю. Він був зайнятий чимось іншим.

— Але це ж випливає з повідомлень самого Шубіна, — підхопив Ришков. — На палубі “Летючого Голландця” не було відповідних пристроїв. Шубін, як ви казали, бачив тільки здвоєний кулемет.

Грибов промовчав.

— Для нас зараз важливе не те, що він бачив, а те, чого не бачив, — промовив професор.

Ришков нерозуміюче дивився на нього.

— Я маю на увазі пасажирів “Летючого Голландця”. Рекомендуючи Шубіна офіцерам, старший помічник сказав: “Наш новий пасажир”. Отже, були й інші пасажири — до Шубіна чи одночасно з ним? Іноді, Юхиме Петровичу, вони здаються мені небезпечнішими за ракети-снаряди чи атомну бомбу.

— Ну що ви! Та чи й були вони? Вас вразило слово “новий”. Але ж Шубін міг недочути чи переплутати. Пасажирський підводний човен! Щось не віриться! Транспортний — ще так-сяк! Припустімо, що він транспортний. Все одно заходимо в сліпий кут, у кормовий відсік. Біля люка перебірки стовбичив вартовий? Подумати тільки: на підводному човні — вартовий! Але що могли переховувати за його спиною? Ви відкидаєте секретну апаратуру, скажімо, модель Вуви, яку випробовували на підводному човні. (Грибов зробив заперечливий жест). Перепрошую. Миколо Дмитровичу, я докінчу свою думку. Але, якщо це не апаратура, тоді, безсумнівно, вантаж. І я навіть скажу вам, який вантаж. Сировина для виготовлення атомної бомби! “Летючий Голландець” займався тим, що доставляв у Німеччину цю сировину з віддалених місць!

Ришков підвівся з-за столу й пройшовся по кабінету.

— Я, звичайно, міркую вголос. Чому “Летючий” двічі причалював біля берегів Норвегії? Там був завод важкої води, чи не так? А рейс Цвішена Амазонкою? Я пригадую, що в Південній Америці знайдено поклади уранової руди. Де знайдено? Може, поблизу цієї річечки… як її…

— Аракара, — сказав Грибов.

— Так, Аракари. Припустіть, що бразільці не знали про це. Але знали фольксдойче, німецькі колоністи. Нишком від бразільців вони почали видобувати руду і на підводних човнах переправляти до Німеччини. Ось вам гіпотеза. Звісно, робоча! У цю схему влягає все, в тому числі зовнішній вигляд і поведінка команди “Летючого Голландця”. Вони цілком пояснимі. Більше того: і вигляд цей, і поведінка — доказ! Уявіть: підводний човен протягом кількох років, в умовах найсуворішої секретності, майже не відстоюючись при березі, перевозить радіоактивну сировину! Який мізок, яке здоров’я витримають це? Поступово, рік за роком, матроси й офіцери “Летючого Голландця” перетворюються на хворих, напівбожевільних людей. Вся річ у вантажі! Він руйнує, здоров’я, вкорочує вік, потроху зводить з розуму.

Ришков перестав ходити і круто повернувся до Грибова.

— Ну, як?

Грибов сидів непорушно, в роздумі.

— Від “Летючого Голландця” всього можна чекати, — зауважив він, зітхнувши.

Він подумав про те, що біля перебірки кормового відсіку Шубіна зупинив оклик: “Ферботен!”.[37] Та на це ж “ферботен” постійно наштовхувався і сам Грибов під час своїх уявних мандрувань відсіками “Летючого Голландця”.

— Ви маєте рацію, фіксуючи увагу на кормовому відсікові, — сказав він Ришкову. — Це — як заборонена кімната в казковому замкові. За її дверима сховано щось страшне, дивоглядно жахне — розгадка багатьох таємниць.

Ришков задоволено кивнув.

— Я думав про сировину для атомної бомби, — провадив далі Грибов. — Але для доставки її з “різних віддалених місць”, як ви сказали, потрібна ціла флотилія “Летючих Голландців”. А втім… — Він знизав плечима. — Мені інколи спадає на думку, що діяльність “Летючого Голландця” могла бути дуже різнобічна. До речі, у тих н;е шхерах, де згадувалася горезвісна Вува, Цвішен узяв на борт людину, яку іменували паном радником.

А по кількох місцях Шубін бачив “Летючого Голландця” поблизу транспорта, завантаженого шведськими шарикопідшипниками… Однак це могло бути й збігом, — додав Грибов з властивою йому пристрастю до точності.

— Але ж нікель — не збіг? Олафсон свідчить, що в норвезьких шхерах “Летючий” конвоював транспорт з англійським нікелем!

Грибов стримав усмішку. Йому подобалося завзяття його колишнього учня.

Контр-адмірал був людина з живою уявою, що легко запалювалася. Якби в кабінеті був присутній хтось третій, він міг би подумати, що це Ришков, гніваючись і обурюючись, переконує свого важкодума професора в тому, що “Летючий