Читати книгу - "Рибалка, Іржі Вінк"

Передмова:

      Вийшовши зі школи вчитель фізкультури попрямував до ларька з хот догами замовивши собі декілька присів на вільний столик біля парку. День був важким, та насиченим тому не було часу навіть вибігти перекусити.

       Поряд за іншим столиком сиділи дві дівчини і розмовляли.

- Пам’ятаєш Петра що з Надюшою зустрічався? – Каже одна іншій.

- Той що укотив з іншою з сусіднього села? – Відповіла та.

- Та не куди він не укотив. Він постарів на 20 років за одну ніч. Та тепер сидить дома бо боїться виходити. – Відповіла подруга.

- Як це. Що це за дурня? – Питає інша.

- Кажуть він ходив купатись на Русалії, ну ті що Зелені святки зараз називають, на наш ставок що біля лісу. Та зустрів там Русалку. Справжню Русалку. Вона його поцілувала прямісінько в губи. Та забрала таким чином його молодість та силу. – Почала розповідати дівчина.

- Та щось не віриться, чого вона його тоді не забрала, не сподобався чи що? – Відповіла подруга та розсміялась.

- Так, мабуть не прийшовся до ладу… - Підіграла друга дівчина і теж розсміялась.

     «Про що тільки зараз дівчата балакають, що ж це за маячня…жах, мабуть дитинство з них не вийде ніколи все у казки вірять». – Міркував про себе вчитель.

      Доївши хот-доги попрямував до дому, час збиратись рибалити.

***

       Михайло Васильович був заядлим рибалкою, тому починаючи з травня місяця він кожен день, після роботи ходив на дальній ставок, що біля лісу. Там було затишно та зазвичай тихо в вечірній час, тому рибачити було справжнісіньке задоволення. Цей вечір не став виключенням, та як завжди з ранку було заплановано та все підготовлено для рибалки. Залишилось лише прийти з роботи раніше та взяти речі, відправитись до ставка.

       Такий собі, затятий холостяк, для якого рибалка це справа його життя, вчитель фізкультури у місцевій школі. Високий підтягнутий, атлетичної статури, з повністю сивим волоссям, чоловік в свої 49 виглядав на 5 років молодше від свого віку. Секрет його полягав у тому що він взагалі не вживав алкоголю та категорично не сприймав цигарок, постійно підтримував фізичну форму, та звісно ж займався улюбленою справою після роботи.

       В середу зазвичай було багато уроків та сьогодні ще й як на зло перенесли два уроки 9-го-Г та 11-го – Б класів таким чином додалось ще два уроки до 5-ти вже існуючим за розкладом. «Дітько, нащо я пообіцяв 5 тому В та А що судитиму йх матч після уроків сьогодні…?». – Промайнуло в голові вчителя. – «Ну добре, обіцянки треба виконувати, відсуджу та все одно біду на рибалку, посиджу нічну завтра не має першого уроку той спати буде час». - Міркував він.

        Спека в цей день була над звичайна. Всі сім уроків були на вулиці, на самій жаровні адже потрібно було здавати нормативи, все ж таки кінець року. « Як вони ще будуть грати у футбол в таку спеку… може вони перенесуть матч». – Міркував він, з надією.

        Але матч все ж таки відбувся і після 7-го уроку, коли ще спека не переткнула навіть межу свого піку, довелось судити та зафіксувати по закінченню красиву бойову нічию 5-5 між командами 5-их класів. І це виснажило Михайло Васильовича майже повністю, тому довелось прийти до дому та з годинку по спати перед рибалкою. Все необхідне було зібране, тому завівши дзвоника на 20.00 вчитель ліг спати.

      Водичка була прозора аж було видно якого кольору дно ставка, та пропливаючу рибину біля самісінького берега, закинувши у воду снасті для риболовлі, чоловік присів на складний стілець. Тільки глянувши на поплавок, як помітив його колихання. Спочатку не повіривши своїм очам на мить застиг спостерігаючи далі, але поплавок колихався все більше нарощуючи свої коливання. Миттєво схопивши свого спінінга, вчитель почав обережно підтягувати волосінь. Майстерний спокій, та багаторічний досвід допомагали йому як ніколи. Щось було надзвичайно велике, бо дедалі важче було тягнути. І в решті решт додавши багато зусиль та досвіду, Михайло Васильович побачив її в повітрі, це була щука. Промайнувши за мить над його головою велика рибина впала на землю, прибігли поряд сидячі рибалки подивитись на вдачу колеги, та деякі з них ніколи в житі навіть не бачили щуку поза картинок та відео. Вчитель обережно підійшов, натягнувши волосінь однією рукою та різко притиснув рибину до землі, яка немов з останніх сил чинила супротив…. Дззззинь…. Пролунало дуже голосно, майже на вухо… Це був будильник.

        Телефон який лежав майже біля вуха розривався на всю, виринаючи з солодкого сну, чоловік нащупав його та з кількох спроб виключив звук. Відкривши очі, глянув на час, було 20.30 на годиннику. « Дідько, проспав… А такий же сон чудовий наснився… яку ж рибину витяг, давно вже не бачив такого улову.». – Поміркував вчитель, та зібравшись з силами піднявся та пішов в бік зібраних речей. Накинувши свій рибальський рюкзак, взяв у руки свого спінінга, попрямував на ставок.

       На дворі як за звичай сиділи сусіди та щось весело обговорювали, пройшовши вже як по традиції побажавши найкращого вечора, сподіваючись отримати звична «на взаєм» у відповідь вчитель не зупиняючись покрокував далі, аж раптом почув зовсім інше:

- А куди це ви, Михайла Васильович? – Запитала похила сусідка Марина Анатоліївна.

- Та ви що не бачите, рибалити на ставок? – Різко відповів вчитель.

- Та не можна ж сьогодні, свято ж… - Почала відповідати сусідка, аж раптом її перебив він.

- Та яке ж там свято, не знаю я таких свят щоб рибалити забороняли.

- Зелені святки цілий тиждень, не можна ходити до водойми самому! – Додав хтось х сидячих.

- Та хоч фіолетові, ну і що? Тиждень кажете, так я вже вчора рибалилив і що нічого там не бачив страшного. Все мені ніколи ці балачки обсмоктувати. _ Відрізав та пішов в напрямку ставка Михайло Васильович.

     Трохи розлючений на балачки сусідів, вчитель попрямував як і планував до ставка. « Будуть вони мені розповідати коли рибалити, які свята то вам свята щоб напитися потрібні от і все.». – По бухтів собі під ніс розлючений чоловік.