Читати книгу - "Лампова історія, Грайворона"

— Мені потрібна допомога, о мудра відьма! — продзвенів з-за дверей юнацький голос.

Відьма незадоволено відірвалася від перегляду ток-шоу, озирнулася й натиснула на кнопку пульта. Двері з рипінням відчинилися, і через поріг крокнув рум'яний юнак у блискучій броні. 

Змірявши гостя поглядом, хазяйка пирхнула й вже трохи приязніше поцікавилася:

— Ну, оце ти хто такий? 

— Я хотів дізнатися, як швидше виконати вимоги батька моєї коханої. Він сказав, що я зможу з нею одружитися, якщо...

— А-а, виконавця бажань лабзюкати припхавсі. Зара оце гляну, що там у мене за лімітом на бюджетників, — потягнувшись, вона взяла з тумбочки чималенький гросбух.

Юнак навіть рот розкрив від подиву:

— За лі… лімітом?

— Щоб допомогу оце отримувати на зілля, тре помагати трьом гостям на місяць хоча б. Розвелося торботрясів… Гаразд, що тут у нас…— Послинивши вузлуватий, наче корч, палець, відьма пошурхотіла сторінками, примружилась і поводила пальцем по рядках. — Так, ну шо, один джин на лімітників ще залишивсі. Зара дам.

Пошарухідши в шухляді тумбочки, вона дістала й кинула в гостя вигадливу тьмяну лампу. Очі того засяяли:

— Джин! Він виконає все, що захочу?

— Н-ну так, — гмикнула відьма і зробила звук на телевізорі гучнішим. — Іди вже собі оце.

Проте, не витримавши, юнак миттю потер ліктем лампу. З неї повалили сизі клуби, що відразу ж ущільнилися в напівпрозорого чоловіка з димним хвостиком замість нижньої частини тіла.

— О, нарешті хоч хтось! — радісно прогудів джин. — Смиренно вітаю вас! Отже, у чому перше бажання?

— Хочу палац!

— Так, так, — серйозно покивав джин, зчепивши руки на череві. — Розкажіть про це більше. Як ви вважаєте, як цей палац змінить ваше життя?

— Я тоді одружитися зможу... — розгубився юнак.

— Ваша наречена наполягає саме на такій нерухомості? Її аргументація здається вам прийнятною і не викликає підозр у меркантильності? Ви також вважаєте, що міцний шлюб передбачає належний побутовий благоустрій?

— Та це не вона, а її батько, у них традиція така, — ошелешено пробелькотав молодик і тут же розсердився: — Та що ти мені голову туманиш? Бажання — палац, все!

— Я зрозумів, — терпляче озвався джин. — Але бачите, я спеціалізуюся не на архітектурі, а на коучінгу. Зараз все обговоримо, намітимо шляхи якнайшвидшого досягнення мети. Ви вже вирішили, де потрібна нерухомість? Ознайомилися з іпотечними програмами цієї території? Який метраж цікавить? Чи є можливість отримати субсидію на покупку?

Голосно кахикнувши, відьма зробила звук в телевізорі гучніше. Ще пару разів кліпнувши очима, юнак позадкував до виходу, але джин витягнув з повітря блокнот з ручкою і полетів за ним:

— Скільки драконячих печер вам потрібно захоплювати для безперебійної виплати іпотеки на замок, якщо брати дрібних, середніх чи великих драконів із відповідними скарбницями? І ще — ви розглядали шляхи отримання половини якогось королівства, до якої, звісно, може увійти потрібний замок?

Тут гість помітив у шафі ще одну лампу. Злодійкувато озирнувшись на відьму, він схопив її в руки, прикрив собою і гарячково потер. Лампа негайно плюнула густою хмарою диму, що виросла мало не до стелі. Господиня обурено обернулася, й, гаркнувши: «Та що за, а ну геть!», відірвала шматок власної тіні. Та миттю перетворилась на драконячу і полетіла за лицарем. Той шарахнувся назад і перечепився через пуфик. Поки старий джин обурено кліпав очима, з хмари сформувався новий і радісно вигукнув:

— Скажи ж своє бажання!

Втікаючи на карачках від драконової тіні, юнак переможно глянув на старого джина й зухвало крикнув:

— Палац хочу! Йой, — він пригнувся, ухиляючись від крила, — величезний!

— Чудово! — ляснув у долоні новий джин. — Це дуже поширена проблема, певен, ми швидко з нею розберемося! Тож чому вас цікавить саме величезний палац? Це пов'язано з, гм, вашим невдоволенням окремими нюансами статури?

Перший джин спробував знову перехопити ініціативу:

— Давайте використаємо метафоричні карти! Ми зможемо асоціативним шляхом визначити оптимальні шляхи пошуку коштів!

Тим часом другий джин вказав на держак меча, що стирчав у лицаря над плечем:

— Як вважаєте, чому ви обрали зброю саме такої довжини? Що вона має символізувати? Це пов'язано з мрією про величезний, не побоюсь цього слова, палац? Як ви вважаєте, які події вашого дитинства вплинули на ці бажання?

— Це стандартна довжина! Я по акції купляв! Палац вже дав-АЙ-АЙ! створюй!

— Що ви, що ви. Я існую лише для аналізу бажань, їх, так би мовити, психологічного коріння. Ви ж знаєте, що більшість нібито бажаних речей насправді нав'язані соціумом чи покликані компенсувати якусь підсвідому незадоволеність? Скоро ми докопаємось до ваших справжніх потреб! Отже, чи доводилося вам у дитинстві…

— Та пішли всі геть звідси! — волала відьма.

— Ваша наречена відрізняється від вас расою або національністю? Якщо так, чи є можливість отримати грант на зміцнення міжвидових або міжкультурних зв'язків? — тиснув перший джин. — У поєднанні з програмою допомоги для іммігрантів…

Загарчавши, юнак черговий раз ухилився від примарного дракона і схопив третю лампу; після короткого потирання кімнату заповнив густий дим. Новий джин був на диво підкачаний і підтягнутий: кубики починалися на пресі та йшли аж до самого кінчика хвоста.

— Так, що треба?

— Палац!

— Чудово, вперед!

Джин клацнув пальцями й кімнату затягнув фіолетовий дим. Коли він розвіявся, навколо з’явилися чудернацькі спортивні тренажери: замість ручок у них були цеглини, мішки цементу й арматура.

— Вперед, почнемо з легенької розминки, потом по десять підходів! Раз-два! Вже через місяць регулярних тренувань зможеш взятися за справжнє будівництво!

Тут у відьми урвався терпець: тінь-дракон потемнішав до стану грозової хмари й спалахнув блискавкою, а повітря в кімнаті наче перетворилася на воду, в яку влили кілька різних видів чорнил. Юнак верескнув та кинувся до дверей, вже випадково перевернувши чергову лампу — і дорогу йому перегородив четвертий джин, вбраний у помаранчеву рясу і з чотками в руках.