Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Цифровий, або Brevis est 📚 - Українською

Читати книгу - "Цифровий, або Brevis est"

232
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Цифровий, або Brevis est" автора Марина та Сергій Дяченко. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Цифровий, або Brevis est» була написана автором - Марина та Сергій Дяченко, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Фантастика".
Поділитися книгою "Цифровий, або Brevis est" в соціальних мережах: 

Арсен Сніжицький, чотирнадцять років (скоро буде п’ятнадцять). Це в реалі. Але реальне життя його не дуже цікавить. Арсен — ґеймер, природжений ґеймер, для якого гра — і є життя. У грі він майже всемогутній Міністр, у якого є влада і гроші. Та влади і грошей завжди на всіх не вистачає, як в реалі, так і в грі. І Міністр програв, був страчений прилюдно на головній площі віртуального міста…
Це кінець?.. Та ні, це тільки початок, початок нової гри.
Максим — преферансист з нічного Інтернет-клубу. Максим може все, майже все. Причому в реальному житті. Чи все ж таки в грі?.. Так чи інакше, Арсен починає співпрацювати в Максимом. Велика Гра починається…

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 101
Перейти на сторінку:
Марина та Сергій Дяченки
Цифровий, або Brevis est
Розділ перший
Історія Міністра

— Асамблея в п’ятницю. Буде голосування. Вони проведуть Темного Блазня, це вже точно. Все проплачено.

— Ким?

— Нема інфи. Проти тебе хтось серйозно грає вже кілька місяців. Ти помітив?

— Так, атож.

— Конкретно проти тебе. Блазень не протримається довго, його виводять тільки для того, щоб він тебе скинув.

— Думаєш, вигорить?

Пальці бігали по розбитій клавіатурі, іноді промахуючись, однак щоразу встигаючи виправитися перш, ніж натиснути «Enter».

— Це буде так. Голосують за Блазня, він приводить свою команду й вибиває для них право голосу. Потім пропонує новий закон про Кабінет міністрів. Проводить його. Реалізує. І ти злітаєш.

— Легко думкою ширяти…

— Я попередив.

— Побачимось. Бай-бай.

— Бай, Міністре.

Він кілька секунд сидів, відкинувшись на спинку старого офісного крісла. Потім висунув шухляду, вийняв білу замшеву серветку й обережно, наче розбитий рот, протер вікно монітора. Кепські справи. Наближається буря. У такі хвилини він розумів, заради чого живе.

Знову взявся за мишку: настала пора змінити багату червону мантію на непомітну сіру. Секунда — і сивуватий, горбоносий, прямий мов дошка чоловік у мантії кольору попелу вийшов на криту галерею, де ледь чутно жебоніли фонтани. Повагом, слухаючи лопотіння води та свої кроки, пройшов у західне крило палацу. Влаштувався в холодку під різьбленим навісом, вибрав у списку ім’я нового співрозмовника.

— Привіт, Чебурашко. Є новини?

— Квіні зустрінеться з тобою.

— Приємно чути. Що вона хоче?

— Місце радника для свого нового.

— Усе?

— І Міністерство транспорту для себе.

— Вона здуріла?!

— Це її умова.

Пальці застукотіли по столу коло нижнього краю клавіатури.

— Скажи, що я згодний.

— П’ятниця, двадцять друга нуль-нуль. Таверна «Золотий гусак».

— Дякую. Я віддячу. До зв’язку.

— До зв’язку, Міністре.

Його співрозмовник розтав у повітрі — чи то вийшов з гри, чи скористався порталом. Чебурашка, вічний посередник; дорого бере за свої послуги, проте досі нікого ще не «кинув». Репутація — єдине, що він має… та ще, може, віяло зв’язків і кілька жирних банківських рахунків.

Він посміхнувся. П’ятниця, двадцять друга нуль-нуль. Перед самою Асамблеєю. Маленька Квіні вступить у гру на боці фаворита, отже, до п’ятниці треба завагітніти перемогою. Тоді вона мене підтримає.

Він мигцем глянув на годинник. Знову перемкнув вікна. Щоденне підписання указів; полова, марнота, буденщина, а це…

Він протер очі. Ні, не привиділося. Серед купи щоденного сміття сховано бомбу — оцей указ про податки з великих землевласників… На що сподівався Канцлер — що Міністр підмахне, не дивлячись? Ні, це теж елемент чиєїсь інтриги, фрагмент захованого смертоносного механізму; у жодному разі не можна підписувати це до Асамблеї. Але як пояснити затримку, як вишукано, хай йому чорт, пояснити затримку?!

Крізь ґрати готичного вікна пробивалося сонячне проміння. Надворі, в королівському парку, співали птахи. Він відхилився на спинку крісла: щось починало укладатися, потихеньку збігатися, потроху прояснюватися. Не можна спішити, не можна втрачати думку: голосування у п’ятницю… Зустріч з Квіні… Податки з великих землевласників… Якщо спробувати… Може вийти цікава комбінація…

* * *

— Арсене! Зніми, нарешті, навушники!

Він кліпнув. Схема, вже майже склавшись, вислизнула піском крізь пальці.

— Арсене, я до тебе двадцятий раз звертаюся! Ти що, оглух?!

— Ні.

Перед очима плавали кольорові плями. Він з силою потер лице; мати стояла в дверях, зчепивши на грудях пальці, — жест, що означав роздратування і водночас непевність.

— Кличу тебе, кличу! А ти, наче зомбі, втупився в монітор і не реагуєш!

— Пробач, я не чув.

— Викину коли-небудь цей проклятий комп’ютер… Іди вечеряти!

— Я вже їв.

— Уроки зробив?

— Так.

— Перестань зазирати в монітор! Іди хоч чаю з нами випий, батько тебе тиждень не бачив.

— Ма… У мене дуже мало часу.

— З батьками за столом п’ять хвилин посидіти — немає часу?

Він завагався.

— П’ять хвилин.

— Дякую, — сухо сказала мати.

* * *

Проти нього справді грали, грали серйозно. Його агентів виціджували, вистежували, розколювали й перекупляли. Будь-яка комбінація, навіть найтаємніша, в останню мить опинялася під загрозою. А тепер ще Блазень — особа й насправді темна, як його нік. Блазень з’явився нізвідки з колосальною грошвою. Сам Блазень — фігура нікчемна, але хто стоїть за ним? Чиє замовлення? Занадто багато тих, хто хоче усунути Міністра. Швидка кар’єра привертає увагу… Його попереджали.

На кухні затишно світилася лампа, й кружляв медовий вир у коричневій чашці чаю. Батько добирав слова, це було помітно по крихітних зморшках на переніссі. Він почувався винним: часу на сина в нього як не було, так і немає, а відчуження росте. А ще ж не забулися чудові дні, коли Арсен був маленький, коли вони щосуботи ходили в зоопарк, а щонеділі — в гості, або запрошували гостей до себе…

— Синку, ти чого такий млявий? — батько вирішив почати розмову, однак не знайшов правильних слів.

— Утомився.

— Хочеш, у неділю в кіно сходимо?

— Ні, дякую. Я вдома відпочину.

— Навіть не питаєш, який фільм?

Він знизав плечима:

— Я не люблю кіно.

— А що ти любиш, крім свого комп’ютера? — тихо й гірко втрутилася мати. — Книжки? Коли ти востаннє розгортав…

— Ма, ну чого ти знову. Я дуже перевантажений.

— Чим це?

1 2 ... 101
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Цифровий, або Brevis est», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Цифровий, або Brevis est"