Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Формула Космосу, Василь Павлович Бережний 📚 - Українською

Читати книгу - "Формула Космосу, Василь Павлович Бережний"

146
0
02.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Формула Космосу" автора Василь Павлович Бережний. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.
Електронна книга українською мовою «Формула Космосу, Василь Павлович Бережний» була написана автором - Василь Павлович Бережний, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB, FB2 та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Фантастика".
Поділитися книгою "Формула Космосу, Василь Павлович Бережний" в соціальних мережах: 

Оповідання "Формула Космосу" входить в збірку "Лабіринт".


Краткое содержание произведения (открыв спойлер, - пеняйте только на себя!)
Кирилл Федотович – ученый-пенсионер и герой рассказа Василия Бережного «Формула Космоса» (Формула Космосу, 1986) – при случайной встрече в магазине обнаруживает рукопись безвестного умершего исследователя, который смог вывести единую теорию полей во Вселенной. А его жена заворачивала в листки из рукописи покупки. Кирилл Федотович решает восстановить утраченную часть труда покойного. Он в течение нескольких лет работает над рукописью и, когда ее, уже законченную, несет в редакцию, спотыкается, поскальзывается и сердце его не выдерживает. А листики из выпавшей папки подхватывает ветер и разносит их по киевским дворам и крышам.

© Виталий Карацупа, 2004-2009


Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4
Перейти на сторінку:
Бережной Василий Павлович
Формула Космосу (на украинском языке)

Василь Бережний

Формула Космосу

I.

Кирило Федотович - сивоголовий обважнiлий чоловiк - вийшов з Виставочного павiльйону глибоко замислений. На одутлому його обличчi промайнула iронiчна посмiшка. "Чи ти ба, яка метаморфоза,- пробурмотiв сам до себе.- Космос йому ворожий!" Пристояв, поглядаючи на золотi банi Софiї, що сяяли над бескеттям дахiв, поєднуючи небо й землю, тодi надiв захиснi окуляри, поправив бiлу кепку на головi й похилитав униз до Хрещатика.

На виставцi фантастичних картин, яку вiн щойно оглянув, є чимало цiкавих полотен, i то не лише професiйних митцiв, а й любителiв. Бiля картини "В глибинах космосу" Кирило Федотович нiс до носа зiткнувся з професором астрономiї Присвятським. Давненько не бачились, з легким подивом поглянули один на одного, i кожен подумав: "Як вiн постарiв!" Кивнувши клинцем вилинялої борiдки на картину, Присвятський сказав:

- А космос ворожий людинi, ворожий життю!

Кирило Федотович заперечив, наголошуючи на тому очевидному фактi, що всi бiологiчнi структури виникли i розвиваються, власне, в космосi. Та старий професор стояв на своєму, ще й пiдкреслив необхiднiсть прищепити цю тезу якнайширшiй молодiжнiй аудиторiї. "З астронома, бач, став фiлософом. Ну що ж, на старостi лiт ми всi схильнi пофiлософствувати... Але то пусте. "Космос ворожий життю..." Треба ж... Космос... Що ми про нього знаємо? Кирило Федотович продовжував у думцi полемiзувати з Присвятським. Структурнi елементи, та й то деякi..."

Це давньогрецьке слово, що означає упорядкованiсть Всесвiту, викресало в душi Кирила Федотовича iскри думок, давно забутих i пригаслих. Колись, у тi неймовiрно далекi роки, коли ще тiльки починалась його наукова дiяльнiсть, йому не давали спокою лаври того "слiпого жука", який помiтив кривизну простору i створив теорiю вiдносностi. Але ж єдине поле не давалося Ейнштейновi! Коли беручкий аспiрант думав про це, обличчя йому кривилося вiд зловтiшної посмiшки. А що, коли спостигнути свiтовi зв'язки випаде на його долю? Не святi ж горшки лiплять! А сподiвання такi були смачнi на снiданок... Гай, гай, уже його висадили з корабля науки на заслужений вiдпочинок, уже й iншi фiзики - європейськi iмена! - затихли, а ключа до єдиного всесвiтнього поля так нiхто й не пiдiбрав. Звичайно, з'являться новi Сiзiфи... Кирило Федотович гiрко посмiхнувся: тепер, на схилi свого життя, пiсля iнфаркту, вiн уже знає, що це марнота марнот - отi честолюбнi потуги.

Зупинився, пiдвiв голову, ще раз поглянув на Софiю - звiдси, вiд готелю "Москва", її гарно видно. Але що це? Кирило Федотович примружив очi, - до Софiї пiдступає сiрий бетонний прямокутник! А, здогадався, це па Львiвському майданi спорудили торговельний центр... Отак спотворено краєвид! А все тому, що проектанти не зважають на викривлення простору. Де той Львiвський майдан, а де Софiя, а от бач... Або отой новий будинок навпроти опери. Якщо дивитись на нього уздовж Володимирської - здається кривим, скособоченим, немов листок Мьобiуса. Вiдстанi, простiр...

"Кому потрiбнi цi мої внутрiшнi монологи? - враз подумалось Кириловi Федотовичу. - Театр одного актора i водночас слухача... Отак чвалає собi до Хрещатика старий emeritus* i замiсть того, щоб подумати, де купити оселедця, маракує про таємницi Космосу... Комедiя, та й годi".

______________ * Заслужений, пенсiонер (лат.).

Проте конфлiкти з собою Кирило Федотович умiв швидко залагоджувати, i до горизонтальних фонтанiв, де вода широкими, лискучими сувоями спадає з гранiтних плит, пiдiйшов майже цiлком урiвноважений. А подивившись на гладенькi потоки, в яких вiдбивалося призахiдне небо, i зовсiм заспокоївся. Космiчнi думки в його посивiлiй головi поступалися гастрономiчним, тим бiльше, що до магазину рукою було подати.

Кирило Федотович перевальцем пiшов повз колонаду консерваторiї, перетнув у недозволеному мiсцi вулицю Карла Маркса i попрямував у бiк Хрещатика. В цей саме час з боку Пасажу до цього ж гастроному крокувала ставна блондинка в бiлих босонiжках на високих каблуках i в бiлiй сукнi, з господарською сумкою в руцi. Прокладаючи собi дорогу в натовпi, вона поглядала на зустрiчних iз стриманою гiднiстю, так, наче позувала перед телекамерою.

Саме за цiєю жiнкою зайняв чергу у рибному вiддiлi Кирило Федотович. Йому дуже не хотiлося стовбичити в цих суточках, вiн i заглянув сюди для очистки совiстi, щоб потiм сказати собi: "Взяв би, та не було". Але оселедцi, як на те, були, i довелося вистоювати в тiснотi й задусi. Черга посувалася повiльно, бо, як завжди буває, багато хто, особливо жiнки, займає кiлька черг, а тодi пiдходить i заявляє: "Я тут стояла". Та й продавцi не дуже поспiшають... Отож Кирило Федотович знiчев'я почав собi прикидати, скiльки-то часу прогайновується в чергах, години складалися в днi, тижнi, мiсяцi, коли гульк - блондинка вже бере. Позирнув на годинника - минуло всього якихось сорок сiм хвилин, а глянувши на гарний профiль жiнки, на її пещенi пальцi, що сяйнули дiамантом, коли вона брала загорнутого в коричневий папiр оселедця, чомусь подумав, що їй сорок сiм рокiв. Сорок сiм хвилин - сорок сiм рокiв... Дивно... Поки йому зважили, дама вiдiйшла вбiк, до столика, щоб загорнути покупку. I раптом Кирило Федотович побачив, що, виймаючи iз сумки папiр, вона впустила на пiдлогу кiлька аркушiв. Кинувся пiдiймати - де й спритнiсть взялася у старого емерита! Одна старша жiнка, побачивши, як вiн нагинався, вiдставляючи при цьому ногу, iронiчно похитала головою, мовляв, джентльмен знайшовся! Iншi насмiшкувато перезирнулися, розступаючись, щоб дати мiсце галантному пенсiонеровi. А Кирило Федотович пiдняв тi аркушi i раптом застиг, помiтивши, що вони всуцiль списанi формулами. Його вчене око вiдразу побачило рiдну стихiю: тензори, вiд'ємнi ймовiрностi, скаляри...

- Я перепрошую, - звернувся до блондинки, яка вже закривала сумку, тут... формули.

Жiнка посмiхнулась - може, за звичкою, а може, з його кумедної постатi: незнайомий сивоголовий чоловiк стояв перед нею з простягнутою вперед рукою, в якiй тремтiли два аркушi, в очах у нього свiтився не то острах, не то подив.

- Так, я знаю. - Вона рушила до виходу, Кирило Федотович слiдом. - Це чернетки мого покiйного чоловiка...

- Чернетки! - вигукнув Кирило Федотович так, неначе на тротуарi не було натовпу, а тiльки вони вдвох. - А вiн... чим займався, якщо не секрет?

Кирило Федотович то пiдносив аркушi до очей, то розмахував ними - аж лопотiли на вiтрi.

- Вiн був математиком, - сказала жiнка, не повертаючи голови i дивлячись перед собою. - А потiм захопився фiзикою та космо... космо...

-

1 2 3 4
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Формула Космосу, Василь Павлович Бережний», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Формула Космосу, Василь Павлович Бережний"