Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Восьме коло пекла, Кшиштоф Борунь 📚 - Українською

Читати книгу - "Восьме коло пекла, Кшиштоф Борунь"

189
0
03.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Восьме коло пекла" автора Кшиштоф Борунь. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2.
Електронна книга українською мовою «Восьме коло пекла, Кшиштоф Борунь» була написана автором - Кшиштоф Борунь, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB, FB2 та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Фантастика".
Поділитися книгою "Восьме коло пекла, Кшиштоф Борунь" в соціальних мережах: 

Дивовижний випадок переніс інквізитора Модестуса Мюнха із середньовіччя у далеке майбутнє.
Фанатик християнства потрапляє в комуністичне суспільство, де йому доводиться мати справу з
зовсім іншими законами людського співжиття і моралі Чернець Мюнх, змушений ламати свої застарілі
поняття добра і зла, поступово переконується у вищості й благородстві взаємин при комунізмі.
Написав повість відомий польський письменник-фантаст Кшиштоф Борунь.
Народився він 1923 року в Ченстохові. Свою трудову діяльність почав робітником. У роки
гітлерівської окупації активно боровся з фашизмом, брав участь у Варшавському повстанні в серпні
1944 року.
По закінченні війни працює на літературному терені.
Окрім повісті “Восьме коло пекла”, перу К.Боруня належать також науково-фантастичні романи
“Втрачене майбутнє”, “Проксима”, “Космічні брати”.
З польської переклав Євген Литвиненко
Малював Євген Спицевич

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 34
Перейти на сторінку:
ЗУСТРІЧ

Стояла тепла сонячна днина. Прозорий серпанок туману, що вранці повивав гори, вже розтанув, і лише над вершинами Кармонош нерухомо висіли одинокі білі хмари. Після вчорашньої бурі зелень вигравала соковитими барвами, а ліс, паруючи в сонячному промінні, повнився пташиним щебетом.

Стеф Мікша поставив селектор на землю й, присівши на порослий мохом камінь, розклав карту. Він охоче ліг би десь під деревом і заснув, але не міг зараз дозволити собі цього. Ще вдосвіта розпочав пошуки, прочесав увесь район, окреслений радарними засічками, а наслідків аніякісіньких. Не лишалося нічого іншого, як розігнати сан таблеткою ректону й почати дослідження в зоні, що лежала поза гаданим місцем падіння метеорита. Сумніву не було: у заміри вкралася помилка.

Мікша саме креслив на карті нові межі пошуку, як раптом шурхіт листя і хрускіт гілля привернули його увагу.

Одразу подумав, що за спиною в нього пробирається нишком якийсь звір. Підвівся, огледівся довкола, потім зробив кілька ступнів до кущів і став.

На нього дивилося двоє людських очей.

— Егей! — непевно вигукнув Мікша, трохи здивований нежданою зустріччю.

Гілля знову зашелестіло, і з кущів висунулася дивна постать з волоссям по самісінькі плечі й закошланою бородою. Чоловік мав на собі довгу одіж, що волочилася по землі. Чорний виношений плащ підперезаний грубим мотузом; пошарпана відлога ізсунулась з голови; сандалі на босу ногу — такий був йото незвичайний, наче добутий з театральних реквізитів, убір.

“Що за проява?” — подумав астроном. Пояснити той дивовижний маскарад можна було лише одним: десь поблизу знімають історичний фільм. Мікші зразу спало на думку, що серед учасників зйомочної групи знайдуться очевидці польоту метеорита; вони поможуть йому визначити, де він упав. Тому, не зволікаючи, одразу промовив:

— Я Мікша, метеоритолог. Шукаю тут метеорита. Напевне, знаєте? Він впав учора ввечері під час бурі.

Незнайомець мовчав, вдивляючись в астронома сповненими подиву й неспокою очима. Мікша, не знати чому, сам зніяковів.

— Прилетіли на зйомку? — спитавсь за хвилину, хоча нітрохи не сумнівався в тому, що перед ним актор або статист.

— Звідкіля ти, пане? Хто ти?.. Скажи мені, прошу… — тремтливим голосом відповів незнайомець. На превеликий подив Мікші, він сказав це латиною. Щоправда, то не була мова Овідія,[5] однак у ній бринів відгомін якоїсь сивої давнини.

— Я прилетів із Радова. Шість годин тому приземлився. Недалечко тут, на галяві. Я шукаю метеорита… Він учора впав десь тут, — одказав Мікша інтермовою, але з обличчя незнайомця легко можна було догадатися — той не зрозумів ані слава. “Дивно! Доросла людина, мешканець Землі — і не знає міжнародної мови?”

— Звідкіля ти, пане? — повторив незнайомець латииою.

— Ну, згори, з неба! Шість годин тому… там, у лісі.

Мікша зробив рух рукою, імітуючи посадку. На жаль, знання латини, яку він вивчав за допомогою гіпнопедії,[6] не були такі ґрунтовні, щоб вільно говорити нею.

Незнайомець прояснів на виду.

— Хвала господові нашому на небесах! — захоплено вигукнув він. Коліна йому підігнулись і він упав у траву, до ніг метеоритолога.

Однак не зомлів. Мікша добув із торби плоску пляшечку з живильним напоєм і, підштовхнувши бороданя, притиснув йому до вуст. Той через силу ковтнув кілька разів, і в його очах відбилося здивування.

“Сердега… Певно, був десь поблизу місця падіння метеорита. Шок надто сильний, — подумав Мікша. — А можливо, довго блукав у лісі й охляв з утоми та голоду?..”

Астроном витяг коробочку з ректоном і подав бороданеві таблетку. Той з незрозумілим захватом проковтнув її. Очевидно, він ще й досі був не при собі.

Напій подіяв швидко. Незнайомець збадьорився, посміливішав і час од часу з якимось радісним чеканням поглядав на Мікшу.

— Хвала господові! — знову прошепотів він.

— Хвала господові! — повторив Мікша, гадаючи, що незнайомець, напевно, вживає цей вислів замість привітання.

— Пане, чи візьмеш ти мене з собою? — по хвилі запитав бородань, благально дивлячись на астронома.

Ясна річ, лишати його самого в лісі не можна. Треба відвезти на якийсь медичний пункт або принаймні зв’язатися з його товаришами.

— Звідкіля ти… тут? — спитав Мікша латиною. — Заблудився?

Очі в незнайомця погасли.

— Не знаю, пане, чи заблудився… — відповів стиха. — Завше старався якмога краще служити во славу господа всемогущого…

— Так, так… — пробував заспокоїти його Мікша. — Скажи, де ти був, перш ніж опинився тут?

Незнайомець затремтів. В очах його знову з’явився страх.

— Був… Я був… у пеклі… — ледве прошепотів він. — Пане, будь милостивий до грішника.

— Ти бачив вогонь?! Де це було?


— Не знаю, пане… Дияволи, подобу павуків прибравши, мучили мою нещасну душу… Либонь, гріх страшний учинив я, повірив у силу свою, а не в могутність Всевишнього. Але бог милосердний…

Ясно було — розпитувати далі немає сенсу. Бородань хворий. Тут насамперед потрібен лікар.

Те, що незнайомець знав середньовічну латину й релігію, не дуже здивувало Мікшу. Яких тільки гоббі не мають люди! Він сам колись пробував перекладати Овідія — то чому б цьому чоловікові не вивчати історію християнської релігії? Може, зрештою, він був колись ксьондзом?.. Та й навіщо, взагалі, сушити собі цим голову? Просто під впливом нервового зворушення сердега й далі грає роль, визначену сценарієм.

— Почекай-но тут. Я зараз повернуся, — кинув Мікша бороданеві й рушив стежкою до галявини, де стояв геліорот. Він вирішив через інформаційний центр налагодити зв’язок із групою, яка провадила зйомки в Карконіському заповідникові. Його з’єднали аж із трьома групами, що працювали в радіусі п’ятдесяти кілометрів, але виявилося — в жодній ніхто не загубився. Більше того, жодна

1 2 ... 34
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Восьме коло пекла, Кшиштоф Борунь», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Восьме коло пекла, Кшиштоф Борунь» жанру - 💙 Фантастика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Восьме коло пекла, Кшиштоф Борунь"