Читати книгу - "Поезії, Леся Українка"

Леся Українка

ПОЕЗІЇ

ЩО НЕ ВВВІЙШЛИ ДО ЗБІРОК

Була в мами доня, любка чорнобрива,

Розумная, гарна та нетерпелива.

Було, часом мама в місто виїжджає,-

Там-то вже пильненько доня виглядає!

От підросла любка, віддали в науку.

Не зле було вчитись,- одну мала муку:

Хотіла дізнатись, життя яке буде,

Як в світі широкім живуть її люде…

Скінчила науку, вже весілля мали

Справлять - аж коханця у військо забрали.

Любка дожидала, потім захворіла,

Розважила любку ранняя могила.

1885

Я блукав колись по ріднім краю

Раю.

І шукав на сім земнім падолі

Долі.

Приблудився під стріхату

Хату.

Там дівчину стрів я винозірку

Зірку -

Промінь ясний ті дівочі

Очі.

Подала мені пом’яту

М’яту.

І на тій моїй пригоді

Годі.

Чого то часами, як сяду за діло

Або як вже працю кінчаю я сміло,

Не раз се на мене, мов хмара яка,

Спадає сумная задума тяжка?

Така то задума спиня мою руку,

Що людськую бачу кругом себе муку,

Недолю та сльози - і думка зрина:

Нащо тут здалася ся праця дрібна?..

Недолі й дотепніші люди не вбили,

Що ж з нею подіють слабі мої сили?

І кидаю працю, бере мене жаль -

Та друга вже думка розважить печаль:

Все ж, може, ся пісня якую людину

Розважить успіє хоч би на хвилину,

І щиро промовленим словом моїм

Збуджу огонь я у серці чиїм.

А може, й пожиток який з того буде,

І з праці моєї скористають люде…

І знов мені зваги в душі прибуло!

І знов я за діло, підвівши чоло!

Которогось там марта

У 90-й рік!

Сьогодні дням і числам

Я загубила лік.

Михайлику мій любий!

Я зважила собі

Сьогодні написати

У віршах лист тобі.

Перо й чорнило маю,

Натхнення лиш нема!

А надо мною муза

Стоїть, як стовп, німа.

В лихім гуморі муза,

Так само, як і я,-

Прив’язана за ногу

Фантазія моя.

Ба, що ж робить! не всім же

На світі вільним буть,

Століття люди б’ються,

Щоб воленьки здобуть!..

Коли ж «принципіально»

Питання розібрать,

То видно, що не варто

Над ним і сумувать.

Філософи новітні -

Ти, я та пан Максим 1 -

Давно вже порішили

З питанням мудрим сим.

На чім тоді ми стали,

Ти знаєш сам здоров.

Отож нема потреби

Про те казати знов.

Коли мені поможе

Аполло, ясний бог,

Зложу я на сю тему

Чудовий «тріалог».

Вернусь на грунт «реальний»,

До ближчих, власних справ:

Учора мене папа

Як слід у шори вбрав!

Вночі тепер сплю мало

А ледве сліз не ллю,

А вдень зо всеї сили

Об землю лихом б’ю.

Могла б про «сміх крізь сльози»

Згадати я при сім,

Але вже сяя тема

Давно обридла всім!..

Але переконання

Я здобула святе:

З принципів трьох найкращий

Єсть принцип - Liberté. 2 3

Тепера справоздання

З життя свого здаю:

Приїхавши, я три дні

Жила, як у раю.

Три дні мені ні в чому

Ніхто не заважав,

Була собі я вільна

Від всяких прикрих справ.

Тепер мені здається,

Що то було у сні!

Тепер мені настали

Години навісні…

Егеж! - Переписала

Я Гейнові пісні, 4

Сиділа, як заклята,

Над ними я три дні.

Вже можу я сказати:

Grâce à Dieu c’est fini! 5

Бо вже та переписка

Увірилась мені.

Тепера буду мучить

Альфреда де Мюссе, 6

І як поможуть музи,

То подолаю все.

Перекладу найперше

Елегію «Lucie»,

Там «Le mie prigioni»,

А там і «Ночі» всі.

Помучитись прийдеться

З усім тим не на жарт,

Але ж «козацька слава»

Теж чого-небудь варт!..

Коли ж на мене прийде

Годинонька така,

То мушу написати

Що-небудь для «Дзвінка». 7

Ну, як же там «Плеяда», 8

Як справи йдуть у нас?

Чи «Музи співодайні»

Навідують там вас? 9

Чи будеш ти писати

«Нечімнеє» своє? 10

А може, воно досі

Написане вже є?

Conseil législatif 11 наш -

Чи він вже де зібравсь? 12

І як там делегат наш

На йому пописавсь?

Однак про сеє довго

Прийшлося би писать;

Вже до твого приїзду

Прийдеться підождать.

Коли ви там зберетесь,

То там судіть-рядіть,

Для нашого видання

Обложку