Читати книгу - "Ставка: ненависть, Горова Ольга"

Прозвучало занадто провокативно. І точно БЕЗ запрошення. Та й в погляді Грегорі, навпаки, марилося застереження, щоб і не думала навіть в його бік повертатися.

-- Щоб ти мене ще в чомусь звинуватив? -- пирхнула вона крізь зуби, не зрозумівши його підколювання. Глянула далі, на сидіння за ним. Та їх ніхто не почув, здалося. -- Я тобі такого шансу не дам, -- відрізала.

 Ні, звісно, Григорій теж був тут не один. З дівчиною.

 “Парне побачення”, як пояснив їй Алекс, коли вони вийшли з лекції… Де Софія, до речі, здогадайтеся-но?! Ага, теж сиділа поруч з цими двома! Ото влаштували забавку серед усіх присутніх! 

 Не зрозуміло, що там однокурсники Алекса, але її приятелі – точно помітили надмірну увагу до Софії. І почали робити власні висновки.

 От тільки тоді Грегорі все ж сидів поруч з Алексом з іншого боку і її майже не зачіпала його присутність. Власне, самого Алекса поруч та уваги всієї аудиторії – було достатньо, аби Софі більше ні на що не звертала уваги.

 А от зараз – все йшло якось геть дивакувато! Бо тепер він сидів по іншу руку від Софії!

-- Що ж, ловлю на слові, -- хмикнув він.

 І це при тому, що Грегорі був теж з дівчиною. Якась старшокурсниця, з їхнього потоку, бачила її на тих самих лекціях. От тільки, складалося враження, що він нічого не чув з того, що та дівчина йому намагалася розповісти, та й загалом ігнорував супутницю! А сам тільки й чекав, коли б Софі зачепити або коли вона себе… ну не знала, може, осоромить, щоб поглузувати? Може в нього, взагалі, якийсь біполярний розлад?!

 От до чого зараз це дурнувате питання про попкорн?! Він що, вважає її голодною та зовсім невихованою?! Чи нахабою?! Просто шкірою відчувала всю ту жорстку увагу хлопця! І це допікало! 

– Як боїшся, що залишишся голодним – можеш пересісти, – пробурчала ледь чутно.

А що?! Їй справді полегшало б!

 Скосила очі, хоч і не хотіла давати зрозуміти, що Грегорі зміг привернути її увагу: вони з тією дівчиною взяли два окремих відерця, на відміну від Алекса. Ніби Грегорі дійсно не думав навіть ні з ким своїм попкорном ділитися.

– Софіє? – Алекс знову звернувся до неї. Мабуть, вирішив, що не почула його питання про комедії.

 Скинула очі на хлопця, який її сюди запросив та посміхнулася, вже почуваючись втомленою.

А от Грегорі поруч стиха хмикнув, даючи зрозуміти, що її невдоволену відповідь вловив. Чи хтось ще звернув на те увагу?

 Доводилося прикушувати язика. І нагадувати собі, що ректор теж впливає на включення студентів до тієї програми, про яку кураторка розповіла. А Грегорі – його син, як ніяк. Тупо нариватися на конфлікт, якщо він мовчить. Хай яке те “мовчання” красномовне, презирливе та бісяче!

– Так, я люблю комедії, – посміхнулася… прям примусивши себе. І собі ж нагадала, що нема чого поганити вечір через цього нахабу!

 Обійдеться.

– Гей, люди! Посміхніться! – Алекс, здається, цілком задоволений її відповіддю, витягнув телефон та явно збирався фотографувати.

 Трохи відхилився наперед, налаштовуючи щось там.

– Ближче посуньтесь одне до одного, а то не вліземо! – зі сміхом наказав він їм, та сам нахилив до них голову. І зробив знімок чи два. – Я всім вам зараз скину, – пообіцяв до того, як світло вимкнули та пішла реклама майбутніх фільмів.

 Їй тут же повідомлення надійшло. Як й іншим, мабуть. Софі відкрила… і отетеріла!

 Якесь дурне фото, якщо чесно! Відчуття, ніби вона тут з Грегорі разом. Сидять поруч по центру, як… як… ну ніби це вони прийшли на побачення! А Алекс й та дівчина, здається, Олена, – десь по краях.

– Треба буде після фільму ще фото зробити, – натякнула вона Алексу, відчуваючи, як він впевнено обнімає її рукою за плечі. Обережно, щоб і не критикувати типу.

 Але почула, як з іншого боку Грегорі пирхнув. І так, хлопець теж дивився на  це дурне фото на своєму мобільному, бачила то краєм ока, навіть не повертаючи голови. А ще, його нога торкалася її.

  Не те щоб спеціально. Навряд. Вона так не думала, бо ряди у цьому кінотеатрі дійсно були завузькі. Але… це нервувало!

  І звісно ж, трясця… Софія кілька разів переплутала, зосередившись на фільмі, та влізла не в те відерце з ласощами! Від чого кожен раз сіпалася, немов її било струмом. Вкотило соромом.

Та Грегорі змовчав. Дивина! А розібратися у його поглядах в такій темряві було складно.

 Про нове фото після сеансу вже ніхто не згадав.