Читати книгу - "Крізь пекло, Валерія Дражинська"

- З таким харчуванням ти скоро на корову перетворишся, - не втрималася від коментарів Марта.

- Мені це не загрожує! - заспокоїла я її.

- Це ти зараз так говориш. Подивимося, що буде через кілька років.

Коли принесли їжу, ми з Мартою вже щосили сперечалися - ніяк не могли визначитися, куди вирушити після Італії. Марта хотіла на Карибські острови, я ж віддавала перевагу Франції або Греції. Зазвичай усе, що стосувалося відпочинку, ми вирішували полюбовно, бо вдвох любили повалятися на пляжі. Екскурсії поважали, але воліли їх мінімізувати. Зараз же, з цілком зрозумілих причин, мені хотілося завантажити себе новими враженнями, а не вдаватися до важких роздумів під палючим сонцем. Тим більше, на Карибах ми були минулого року.

- Єлизавета, ти нічого не хочеш мені розповісти? - до кінця вечері Марта почала щось підозрювати, мабуть, зіставивши мій незвичайний настрій на вихідних із сьогоднішнім.

- Хочу в Лувр! - заявила я.

- Це ми візьмемо до відома. А по суті? Що з тобою відбувається?

- Стрес після сесії плюс перший робочий день дорівнює - страшенно хочу додому спати. 

- Гаразд, математик, поїхали по домівках. Напевно, Кирило вже повернувся з роботи.

Поступливість Марти мене здивувала, але, найімовірніше, вона справді занудьгувала за батьком.