Читати книгу - "Весняна казка, Еммі Берн"

— Пробач я казав , що приготую щось романтичне, а сам ... - я зупиняю його своєю рукою , у голові ще повний хаос , але я не можу дозволити йому думати що це було погано .

— Ти не уявляєш яка я рада цьому поцілунку , адже головне емоції, а не те де ми знаходимося - не впізнаю свій голос, він такий тихий та дивний . Бачу як посмішка появляється на його обличчі, і він знову легко цілує мене в губи  .

У дідуся ми пробули  дуже довго , Марк розповідав йому про життя на фірмі. Що там змінилось , над чим він зараз працює . Також вибачався що не розповідав йому так багато як хотів , адже думав що дідусь його не розуміє . Я деколи вставляла слово , та це було потрібно дуже рідко.  Здається вони самі розуміють одне одного і без моєї допомоги, иа слухати їх було дуже цікаво. Обіцяв що тепер буде частіше приходити , ми також ще зайшли до моєї мами, але не над довго.

Марк заїхав до нас до дому , де повечеряв із нами . Я показала цому свою кімнату де чуть не згоріла від сорому , адже його худі було надіто на великому ведмеді з яким я спала .

— Це найкраще місце для нього - мої щоки вже горіли червоним полум'ям , ну хто мене просив показувати свою кімнату.

— Ти така прекрасна коли соромишся . - Марк знову поцілував мене , так пристрасно і ніжно водночас. З голови знову одразу ж зникли всі думки. Хотілось, щоб цей поцілунок не завершувався ніколи .

— Мені вже потрібно йти. До завтра моє сонечко - я знову дуже сильно обійняла його на прощання , мені так не хотілось, щоб він йшов.