Читати книгу - "Весняна казка, Еммі Берн"

Ранок почався тепер як завжди, це напевно стає традицією , що Марк підвозить мене в університет. Пари проходили спокійно, Емма вже не так багато задає питань , що не може не радувати. Вона погодилася сьогодні піти зі мною вибирати для мене сукню, тому ми вже не могли дочекатись закінченню навчання. Та коли ми вже збиралися виходити з корпусу, нам перегородив шлях Макс із своєю свитою. Купка людей, мало в рота йому не заглядають, щоб як вони думають бути крутими та впливовими , але з боку це виглядає жалюгідно .

— Які люди і без охорони. А я думав , що ти вже на мене накапала - закочую очі , от був такий прекрасний настрій, ні потрібно було цьому дурбецалу до мене вчепитися.

— Відвали Макс - втрутилась Емма .

— А то що ? Думаєш я боюся когось?  Дізнатись хто твій наречений,  було дуже легко. Але знаєш я здивувався, коли дізнався яку велику рибу ти упіймала - от що йому від мене треба , злість вже ураганом трощить усе всередині.

— Тобі то яке діло ? Тобі сказали відвалити , то провалюй . А мене більше не чіпай , тому що точно почну ходити з охороною - очами пропалюю цього недоумка, який тільки сміється із моїх слів.

Тому не бажаючи продовжувати цю безглузду розмову , беру подругу за руку і прямую до виходу обходячи цих ненормальних . Але в спину собі чую " Ти все одно моя будеш" , ага хіба що у твоїх мріях.

Через Макса мій настрій знов пішов до біса на прогулянку. Тому до торгового центру ми майже не розмовляли з подругою. Мені потрібно заспокоїтись, а то нічого тямущого ми сьогодні точно так не виберемо.

— Мір , не зважай ти на нього. А саме краще попередь Марка , а то не відомо , що може прийти Максу в голову - Емма права , потрібно попередити , от купимо сукню і тоді подзвоню до нього.

Ми вибирали дуже довго , змінюючи один магазин за іншим . Все було не так і не то , то не підходив колір , то фасон не той. У мене вже не було злості , її замінив відчай, адже завтра вечеря, а сукні немає . Заходимо у останній магазин на сьогодні , ноги вже віддаляються, їсти хочеться дуже сильно, але сукню ми купимо сьогодні. Не уявляю який раз , говоримо консультанту по що саме ми прийшли . Нам знову приносять на вибір безліч різних суконь , і серед них я помічаю ту саму . Смарагдова  атласна сукня , з красивим розрізом на ніжці . Вона на бретельках красиво оформлене декольте , швидко приміряю її , та розумію це точно вона . Сіла по моїй фігурі мов друга шкіра , довжина мені до коліна , але цей розріз на правій ніжці робив мене в ній дуже сексуальною, але не вульгарною .

— Ти дивовижна Марі . Марк точно втратить голову коли тебе побачить - я бачила по очах подруги , що їй дійсно подобається. Та й сама я відчувала себе казково красивою .

— Дякую , ти не уявляєш як я хвилююсь . - думки про завтрашню вечерю , мене трохи лякають, але там буде Марк не думаю , що він дозволить мене ображати .

Мені підібрали ще босоніжки та сумочку , які сюди ідеально підходили . На касі ми зловили культурний шок від загальної суми, але діватись нікуди. Марк сказав , що це моя карта і слава богам тут хватило коштів . Я написала Марку , що вже звільнилась від справ та скоро буду їхати до дому . Година зараз вже трохи пізня, ми витратили на пошук сукні чотири години, стільки суконь як сьогодні я за все життя не міряла. Ми попрощались із подругою , вона поїхала до дому , а я залишилась чекати на Марка , який написав що приїде та забере мене сам .

Стояти самій було трішки лячно, я заспокоювала себе як могла , але слова Макса не виходили із моєї голови. Самовпевнений та дуже нахабний, ось хто він . Потрібно дійсно зараз поговорити з Марком, а то увага цього ідіота мені подобається все менше і менше . Мої почуття не були помилковими, адже до мене підійшов Макс  . Це просто безумство якесь , як він мене взагалі тут знайшов, чи то всесвіт не на моєму боці , і ми тут випадково зустрілися.  Я вирішую не звертати уваги на хлопця, але від його погляду у мене всередині все кам'яніє . Не подобається він мені , ой як не подобається.

— Мене чекаєш ? - його запитання заставляє мене розгубитись , у нього напевно точно не всі вдома .

— Я чекаю на Марка . - відповідаю найсерйознішим тоном , на який зараз здатна .

— Найшла собі багатенького - в його голосі стільки образи відчувається , ніби я від нього до Марка пішла . Точно не нормальний.

— Яке тобі діло Макс? - злість вже дуже сильно тисне на мене , мені хочеться кричати від злості, аби він від мене відстав нарешті.

— До кого? - він знущається, точно . Йому просто подобається мене злити.  

— До мого життя - вже майже кричу на нього.

— Не люблю коли мене кидають - у Макса  точно проблеми з головою. І Марка якось довго немає, мені вже стає дуже страшно.

— По перше я тебе не кидала, по друге я прошу тебе відстань від мене - це настільки абсурдна ситуація, дурнішу і придумати не можливо.  

— Ось і твій коханий під'їхав. Не забувай про мої слова лисичко - Макс йде геть, а у мене стільки запитань виникають у голові. Що це взагалі було зараз? І як він мене назвав лисичко ? Точно псих .

У мене просто камінь з серця впав коли я побачила машину Марка . Я швидко підбігла до неї , та сіла у середину . Трохи не зграбно , але мені хотілося швидше відчути себе у безпеці. Пакети з одягом я поставила на заднє сидіння, а після того міцно обійняла Марка .

— Щось сталось? - я відчула як він хвилюється . Тому не стала від нього приховувати , та розповіла все про Макса.

— Тобі потрібна охорона? - але відповіді на це питання у мене немає .

— Я не знаю Марк. Мені хочеться вірити , що він нормальний та просто хоче знущатися наді мною , але якщо ні  .  - по очах бачу як він переживає за мене, і на душі стає так тепло від цього.

— Я щось придумаю.  Якщо потрібна охорона , то у мене є один варіант. А зараз скажи ти голодна - згадка про їжу миттю активувала мій живіт, стало трохи соромно як він забурчав . Але Марк тільки посміхнувся.

— Обирай яку кухню хочеш сьогодні скуштувати.