Читати книгу - "Компас емоцій. Як зрозуміти свої почуття, Ілсе Санд"

Якщо вам надто важко відпускати стосунки, можливо, ви ще недостатньо сильні, щоб прийняти свою емоційну реакцію на втрату, і не усвідомили всього масштабу ситуації.

У такому разі варто поділитися своїм досвідом із тим, хто вміє добре слухати й допоможе вам навести лад у думках. Кажуть, що смуток, розділений із кимось, удвічі легший. Однак має значення, кого ви виберете за помічника. Це мусить бути той, хто може і хоче допомогти вам розібратись із вашими почуттями, — інакше полегшення не настане. Навпаки, найімовірніше, ви відчуватимете роздратування або сум’яття, і вам здаватиметься, що ви не маєте рації.

Саме тому ще до початку розмови слід з’ясувати, чи готова людина до ролі слухача. Наприклад, можна сказати: «Я хочу розповісти тобі про дещо дуже болісне для мене. Ти готовий вислухати мене зараз чи краще зробити це пізніше?» Якщо людина відповість заперечно або невпевнено, можливо, вона теж пережила біль і намагається його пригасити, але ваша розповідь здатна вивести його на поверхню у вигляді тривоги.

Якщо у вашому оточенні немає нікого, хто хоче або може розділити з вами ваш біль, можна звернутися до фахівця. Консультації з нейтральною особою, яку ви не обов’язково колись побачите знову, мають чимало переваг. І все ж пам’ятайте, що звання психотерапевта чи психолога не гарантує, що людина зможе розібратись у чужих почуттях. Щоб працювати з іншими, потрібно вміти стримувати власні почуття й мати ресурси для допомоги іншим.

Якщо ви сумніваєтеся, проведіть невеликий тест: для початку розкажіть про щось менш болісне й подивіться, як ви при цьому почуватиметеся. Якщо вам комфортно і ваш смуток послабився, можна розповісти про щось більш болісне.

Напишіть прощального листа

Коли я відчуваю, що клієнтові було б корисно щось чи когось відпустити, я даю завдання написати прощальний лист для цієї речі або людини. Для натхнення клієнт отримує папір і список запитань (його можна знайти наприкінці книжки). Можливо, написання прощального листа допоможе вам відпустити ситуацію.

Коли ви збираєтеся з кимось чи чимось попрощатися, бажано при цьому висловити вдячність. Наприклад, якщо ви хочете попрощатися з сигаретами, подякуйте їм за всі ті приємні моменти, які вони вам принесли. Якщо ви хочете попрощатися зі старою стратегією виживання — наприклад, із постійним нагадуванням: «Я повинен сам давати всьому раду», — спочатку варто сказати спасибі за допомогу, яку ця стратегія вам надавала. Мабуть, колись вона була дуже корисною, інакше ви б її не використовували. Можливо, вона дозволяла вам не помічати, як мало ресурсів чи компетентності для виховання мали ваші батьки. А завдяки тому, що ви були спокійною і слухняною дитиною, імовірно, ви отримували максимум від цих взаємин.

Коли ви прощаєтеся з людиною, слід подякувати їй і побажати всього найкращого. Власне, слово farewell[1] означає «Хай щастить!». Інакше кажучи, ми бажаємо, щоб у того, з ким ми прощаємось, у майбутньому все складалось якнайліпше. Якщо ви не можете побажати людині щастя, ви її ще не відпустили.

Написавши листа, прочитайте його людині, якій довіряєте, адже добре мати свідка вашого прощання. Якщо ви не знаєте нікого, хто годиться на цю роль, зачитайте листа, скажімо, дубові. Дерева завжди готові слухати…

Чимало людей пише прощальні листи зі сльозами на очах. Напевно, ви поглянете на свої почуття зблизька і вам стане зрозуміло, наскільки важливою була ця людина у вашому житті. Коли почуття вас поглинають, можна дозволити їм вийти назовні зі слізьми — нерідко це приносить людям полегшення.

Злість і образи повинні перетворитися на «смуток розлуки»

Якщо ви накопичили задавнений гнів чи образи, вашій душі буде корисно їх відпустити. Саме для цього можна використати прощальний лист. Будьте якомога точнішими, формулюючи те, що саме хочете відпустити.

Можливо, ідеться радше про вашу мрію або уявлення про себе / самосприйняття, а не про когось іншого. Якщо написання листа не допомагає, мабуть, варто вказати іншого адресата. Найбільшою втратою може виявитися не так людина, як мрія про те, якими могли б бути ваші стосунки. Або ж для вас найбільша втрата — це соціальний статус, пов’язаний із певними взаєминами. У такому разі потрібно написати листа своїй мрії або соціальному статусу.

Не поспішайте позбутися смутку

У нашій культурі до смутку ставляться не дуже терпляче. Людей, котрі сумують, переконують якомога швидше опанувати себе. Однак тоді є ризик утратити нагоду для росту, яка виникає саме тоді, коли ми дозволяємо собі на якийсь час пригальмувати і спрямувати енергію на себе.

Судячи з мого досвіду, після тривалого смутку люди часто повертаються до життя з новою енергією і свіжими поглядами на речі. Вони наче весь цей час розкладали свої внутрішні пазли і шукали новий спосіб їх скласти.

Можливо, ви теж протягом якогось часу дозволяли собі відчувати біль і думати про життя і смерть, щоб потім повернутися до активнішого життя й помітити, що деякі речі стали для вас легшими і простішими.

Можливо, ви також зауважили, що відчуваєте щастя ще глибше. Як сказав один мудрий чоловік: «Біль поглиблює резервуар радості, звільняючи для неї місце».

Однак, звісно, страждати можна до певної межі.

Коли ми відпускаємо зарано

Люди часто тримаються за те, що варто було б відпустити. Проте буває й навпаки. Наприклад, ви відмовилися здобути науковий ступінь чи інші навички, які насправді вам вдалося б розвинути, якби ви більше вірили в себе. Або ж поставили хрест на особистому житті ще до того, як розглянули всі можливості.

Якщо ви часто дратуєтесь і почуваєтеся втомленими, можливо, ви відмовилися від чогось важливого. Про це навіть можна вже не пам’ятати. Імовірно, ви позбулися чогось ще на ранніх етапах життя, бо вам у цьому часто відмовляли, а ви ще не могли належно сформулювати свої бажання. Тепер ви прагнете недоотриманої уваги, але не знаєте, що це таке і як її здобути.

У такій ситуації вам слід піти іншим шляхом. Не можна здаватися, краще через гнів і боротьбу набиратися сил, щоб мати енергію для досягнення бажаного.

Перший крок — абсолютно чітко усвідомити, чого ви прагнете. Один клієнт у відчаї запитав мене: «Як мені дізнатися, чого я хочу, якщо я сам цього не усвідомлюю?»

І все-таки з’ясувати це не так важко, як здається. Придушене прагнення часто намагається вийти на світло. Воно часом виявляється у вигляді тривоги. Або лишає сліди у заздрощах чи фантазіях.

Крім того, якщо ви протягом тривалого часу відвідуватимете психотерапевта, те, чого ви шукаєте, виявить себе під час спілкування. У такому разі за умови вашої цілковитої щирості фахівець допоможе дібрати слова й навчитися просити про бажане.

Клієнтка, з якою я працювала про­тягом майже року, одного дня нерішуче зізналася, що відчуває потребу сісти мені на коліна й обійнятися. Звісно, таке не можна реалізовувати в кабінеті психотерапевта. Однак це прагнення варто осмислити, уважно проаналізувати і якомога чіткіше висловити.

Коли пацієнтка усвідомила своє призабуте прагнення, наступним викликом для