Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Том 3 📚 - Українською

Читати книгу - "Том 3"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Том 3" автора Леся Українка. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 9 10 11 ... 71
Перейти на сторінку:
будемо у нас. (До Ми-левського.) Сергію, піди, серце, розпоряди, щоб скоріше давали.

Милевський пішов у будинок ліворуч.

Потім погуляємо в лісі, а вогні палити добре тільки увечері.

ВИХІД II Ті ж без Милевського.

Острожин (до другої панночки)

Добре ваші українські пісні придаються замість баркароли, ніяк я не сподівався!

2-га панночка Чому не сподівались?

Острожин

Де ж^ такий контраст: примітивний спів полудикого народу і — баркарола!

1-ша панночка

(до Ореста) '

Ви, Орестѳ Михайловичу, умієте через вогонь стрибати?

Орест

Звичайно, вмію; (До Острожина.) Чого ви, Острожин, знов лаєтесь?

Острожин

Я? '

2-га панночка

М-г Острожин був ласкавий обізвати наш народ ди-карями.

Острожин

Вибачайте, не дикарями, а полудикарями, се різниця,

і не тільки ваш тутешній народ, а взагалі. Нашому народу бракує навіть початкової культури, дресировки.

Орест

Спасибі!

1-ша панночка сміється.

С а н я

Що ж, Оресте Михайловичу, дресировка всякому потрібна!

Орест

Позвольте, однак...

1-ша панночка (капризним тоном)

Оресте Михайловичу, не сваріться, я так не люблю, як люди споряться!

вихід ш Ті ж і Милевський.

Милевський (виходить з будинку)

Все вже готово, Санечко.

Саня

Гаразд. Прошу, панове! Тільки треба там з човна забрати... Ти б, Сергію, пішов.

Милевський подається до човна, Орест і Острожин собі.

(Саня до них.)

Не турбуйтесь, панове, він може й сам забрати, там небагато!

Паничі все-таки йдуть.

Забери там і весла, Сергію, а то ще хто вкраде.

Милевський (од берега озивається)

Добре!

2-га панночка

Яка ж ваша домівка, Саню? Добре врядились?

Саня

Так собі, по-літньому. От прийдеш до мене у місті, там буде не те, я хочу справжній європейський салон врядити. Знаєш, в Росії здебільшого навіть заможні люди не вміють впорядити хати як слід, а, наприклад, у французів...

Панове вертаються від човнів з веслами і дамськими речами.

Ну, просимо, панове!

(Подається до будиночка.)

Орест

Та я хтів ще до матері зайти.

Милевський

Ще зайдете, маєте час, ходіть, ходіть; не зраджуйте товариства.

Ідуть з Орестом вперед; панночки з Острожиним трохи відстали.

2-га панночка (стиха)

Хто б міг думати, щоб з Милевського вийшов такий взірцевий чоловік і господар дому!

Острожин Ба! все то дресировка!

Сміючись, входять на гайок, потім у двері будинку.

ВИХТД IV

З будинку ліворуч на веранду виходить Любов. В руках у неї складаний стілець і скринька з красками. Вона ставить стілець, сідає боком до публіки, одчиняє скриньку, виймає палітру і пензлі, набирає красок і починає малювати на дощечці, вправленій в віко скриньки, від часу до часу поглядаючи на річку. Вид у неї змарнілий, немов заклопотаний. Згодом зітхає, становить скриньку долі, підпирає голову руками, а лікті впирає в коліна и задумується.

вихід V

Любов, лікар входить справа, з вудкою і кошиком в руках:

Лікар

(гукає)

Здорові, панночко!

Любов (кинулась, аж затремтіла)

Здорові! Ох, злякали ви мене!

Лікар

Чого? Ви думали, може, що се не я гукаю, а який перелесник? (Зіходить на веранду і подає Любі руку.) Ну, здорові ще раз!

(Сідає на сходах.)

Любов вітається з ним.

Лікар

Що се ви, панночко, такі сьогодні якісь знервовані? Може, нездорові?

Любов

Хто його знає, так якось не по собі: голова болить, і якось серце заходиться... не виспалась, певне.

Лікар Ного ж се так, душно було?

Любов

Ні, окрім того, так мені якось було не то сумно, не то страшно, трудно розказати. Сиділа я вчора в своїй хаті, писала листи довго, тіточка вже спала, і чогось мене такий острах взяв. От не вірю я в жадні пречуття, але так вве здавалось, немов щось має статись недобре у нас, чи з тіточкою, чи що... Я пішла собі понад річку. От сама не боялась іти, бо я не того боялась, що навколо мене, а якось самої себе страшно, того, що в мені. Мені здавалось, що от-от я мушу чогось закричати не своїм голосом і всіх вжахнути. Я довго стояла над річкою, було так темно, і в ній немов щось ворушилось, росло... і раптом мені подумалось: ах, се ж зо мною самою буде нещастя... Я стояла, аж поки став біліти день; тоді я пішла спати. І таке мені снилось недобре... Мені снився страх, почуття страху без причини. Ах, взагалі мені тепер такі сни сняться, такі тяжкі сни! І чого се, скажіть?

JI і к а р

Ет, все то, панночко, нерви. От я вам Cali bromati пропишу або щось такого. Се нічого, се з панночками часто буває.

Любов

(всміхнувшись)

Чого ж, власне, з панночками, а з паніями?

Лікар

Е, з паніями там вже інша річ, там більше так, спересердя, знаєте, часами, ну там істерика, млості... А в панночки воно, певно, так, пречуття, страхи. Бо що ж, маєте собі, живе панночка на дозвіллі, читає, мріями усякими займається і серця нікому розказати, а воно собі молоде, ну не без того, щоб там якої, як то кажуть, при-сухи не було. Дівоче серце не камінь.

Любов

Ну, хіба ж у заміжніх жінок не буває часом ще більше горя?

Лікар

Е, все то, знаєте, не те. Там уже хіба, борони боже, якого нещастя!.. Людина собі встановилась, вибрала собі свою лінію, має обов’язки, сім’ю, тут уже ніколи настроюватись на романтичний лад. Та вже ж недарма по статистиці так виходить, що між одруженими людьми менше буває нервових і душевних хвороб. Спокійне, впорядковане життя — найкращий лік проти всяких справжніх і можливих хвороб.

Любов

Так, я про се читала. Ну, а як ви думаєте, наприклад, мені недавно одна товаришка писала,— ви її не знаєте, вона в Петербурзі,— от у неї мати померла з сухот. А тепер ся товаришка заміж має виходить. Правда ж, се не гаразд?

Лікар

Ваша ж товаришка здорова сама?

Любов

Та здорова до якого часу.

Лікар

Ну, то й дай їй боже в добрий час! Як станемо розбирати, в кого яка мати, та дід, та баба, то половину людей прийдеться хіба в ченці постригти. Знаю я таких, що, здається, всі ворони кракали па їх шлюб, а вони собі живуть любесенько, дарма що у Крафт-Ебінга * та Вейсмана * благословенія не просили. Думаєте, добро яке з того бурлакування? Де там! Старий кавалер — то татс все одно, як старий собака, вірте моїй совісті, з власного досвіду кажу.

(Смібться, Люба теж.)

Любов

От так атестат старим кавалерам! Чи то

1 ... 9 10 11 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Том 3», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Том 3"