Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Лісова пісня, Леся Українка 📚 - Українською

Читати книгу - "Лісова пісня, Леся Українка"

773
0
15.05.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Лісова пісня" автора Леся Українка. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 9 10 11 ... 24
Перейти на сторінку:
class="p1" style="">Нема, щоб за­че­са­тись че­пур­ненько,-

усе як відьма хо­дить. Не­че­пур­но.

І що се за ма­нат­тя на то­бі?

Воно ж і не­ви­гід­не при ро­бо­ті.

Я маю де­що там з доч­ки-не­біж­ки,

пі­ди вбе­ри­ся - там на жерд­ці ви­сить.

А се, як хоч, у скри­ню пок­ла­ди.

 

Мавка

Та доб­ре, мо­жу й пе­ре­одяг­ти­ся.

(Іде в ха­ту. Звід­ти ви­хо­дить дядько Лев.)

 

Мати

Хоч би по­дя­ку­ва­ла!

 

Лев

Що ти, сест­ро,

так уїдаєш раз у раз на дів­ку?

Чи то во­на то­бі чим за­ви­ни­ла?

 

Мати

А ти, бра­ту­ню, вже б не від­зи­вав­ся,

ко­ли не за­чі­па­ють! Ти б іще

зіб­рав сю­ди усіх відьом із лі­су.

 

Лев

Якби ж во­но та­кеє го­во­ри­ло,

що тя­мить, ну, то й слу­хав би, а то…

«відьом із лі­су»! - де ж є відьма в лі­сі?

Відьми жи­вуть по се­лах…

 

Мати

То вже ти

на то­му знаєшся… Та що ж, при­над­жуй

ту по­гань лі­со­ву, то ще діж­деш­ся

ко­лись доб­ра!

 

Лев

А що ж? Та­ки й діж­ду.

Що лі­со­ве, то не по­га­не, сест­ро,-

уся­кі скар­би з лі­су йдуть…

 

Мати

(глузливо)

Аякже!

 

Лев

З та­ких ді­вок бу­ва­ють лю­ди, от що!

 

Мати

Які з їх лю­ди? Чи ти впив­ся? Га?

 

Лев

Та що ти знаєш? От не­біж­чик дід

ка­за­ли: тре­ба тільки сло­во зна­ти,

то й в лі­со­вич­ку мо­же ус­ту­пи­ти

ду­ша та­ка са­міська, як і на­ша.

 

Мати

Ну, а ку­ди ж то­ді відьомська па­ра

по­ді­неться?

 

Лев

Ти знов та­ки своєї?..

От ліп­ше за­бе­ру­ся до ро­бо­ти,

як маю тут жу­ва­ти клоч­чя!

 

Мати

Йди!

Або ж я бо­ро­ню?

 

Лев іде за ха­ту, сер­ди­то струс­нув­ши го­ло­вою. Мавка ви­хо­дить з ха­ти пе­реб­ра­на: на їй со­роч­ка з де­сят­ки, ску­по по­ши­та і ла­та­на на пле­чах, вузька спід­ни­чи­на з на­би­ван­ки і по­ли­ня­лий фар­тух з дим­ки, во­лос­ся глад­ко за­че­са­не у дві ко­си і за­ло­же­не нав­ко­ло го­ло­ви.

 

Мавка

Вже й пе­реб­ра­лась.

 

Мати

Отак що ін­шо­го. Ну, я пі­ду -

уп­рав­лю­ся тим ча­сом з дро­би­ною.

Хотіла я пі­ти до ко­но­пель,

так тут іще не скін­че­на ро­бо­та,

а ти до неї щось не вельми…

 

Мавка

Чом же?

Що тільки вмію, ра­да по­мог­ти.

 

Мати

Ото-то й ба, що не­ко­неч­не вмієш:

по­літ­ни­ця з те­бе аби­яка,

та­щи­ти сі­на - го­ло­ва бо­лі­ла…

Як так і жа­ти маєш…

 

Мавка

(з ост­ра­хом)

Як-то? Жа­ти?

Ви хо­че­те, щоб я сьогод­ні жа­ла?

 

Мати

Чому ж би ні? Хі­ба сьогод­ні свя­то?

(Бере за две­ри­ма в сі­нях сер­па і по­дає Мав­ці.)

Ось на сер­па - поп­ро­буй. Як уп­рав­люсь,

то пе­рей­му те­бе.

(Виходить за ха­ту, узяв­ши з сі­ней під­си­ток із зер­ном. Не­за­ба­ром чут­но, як во­на кли­че: «Ці­поньки! Ці­поньки! Тю-тю-тю! Тю-тю-тю! Цір-р-р…»)

Лукаш ви­хо­дить із со­ки­рою і підс­ту­пає до мо­ло­до­го граб­ка, щоб йо­го ру­ба­ти.

 

Мавка

Не руш, ко­ха­ний,

во­но ж си­ре, ти ж ба­чиш.

 

Лукаш

Ай, дай спо­кій!

Не маю ча­су!

 

Мавка смут­но ди­виться йо­му в ві­чі.

 

Ну то дай су­хо­го…

 

Мавка

(швиденько ви­во­лі­кає з лі­су чи­ма­лу су­ху де­ре­ви­ну)

Я ще знай­ду; то­бі ба­га­то тре­ба?

 

Лукаш

А що ж? Оцим од­ним за­го­род­жу?

 

Мавка

Чогось уже і ти став неп­ри­віт­ний…

 

Лукаш

Та ба­чиш… ма­ти все гри­зуть за те­бе!..

 

Мавка

Чого їй тре­ба? І яке їй ді­ло?

 

Лукаш

Та як же? Я ж їм син…

 

Мавка

Ну, син,- то що?

 

Лукаш

Бач… їм та­ка не­віст­ка не до мис­лі…

Вони не люб­лять лі­со­во­го ро­ду…

Тобі не­доб­ра з їх свек­ру­ха бу­де!

 

Мавка

У лі­сі в нас не­ма свек­рух ні­яких.

Навіщо ті свек­ру­хи, не­віст­ки́ -

не ро­зу­мію!

 

Лукаш

Їм не­віст­ки тре­ба,

бо тре­ба по­мо­чі,- во­ни ста­рі.

Чужу все до ро­бо­ти зас­тав­ля­ти

не ви­па­дає… Най­мич­ки - не доч­ки…

Та, прав­да, ти сього не зро­зу­мієш…

Щоб на­ші людські кло­по­ти збаг­ну­ти,

то тре­ба справ­ді ви­рос­ти не в лі­сі.

 

Мавка

(щиро)

Ти роз­ка­жи ме­ні, я зро­зу­мію,

бо я ж те­бе люб­лю… Я ж пой­ня­ла

усі піс­ні со­пі­лоньки твоєї.

 

Лукаш

Пісні! То ще на­ука не­ве­ли­ка!

 

Мавка

Не зне­ва­жай ду­ші своєї цві­ту,

бо з нього ви­рос­ло ко­хан­ня на­ше!

Той цвіт від па­по­ро­ті ча­рів­ні­ший -

він скар­би творить, а не відк­ри­ває.

У ме­не мов зро­ди­лось дру­ге сер­це,

як я йо­го піз­на­ла. В ту хви­ли­ну

ог­нис­те ди­во ста­лось…

(Раптом ури­ває.)

Ти смієшся?

 

Лукаш

Та справ­ді, якось на­че сміш­но ста­ло…

Убрана по-бу­ден­но­му, а пра­вить

та­ке, не­мов на свя­то ора­цію!

(Сміється.)

 

Мавка

(шарпає на со­бі оде­жу)

Спалю се все!

 

Лукаш

Щоб ма­ти гір­ше гриз­ли?

 

Мавка

Та що ж, як я то­бі у цій оде­жі

не­на­че од­мі­ни­лась!

 

Лукаш

Так я й знав!

Тепер уже поч­неться до­рі­кан­ня…

 

Мавка

Ні, лю­бий, я то­бі не до­рі­каю,

а тільки - смут­но, що не мо­жеш ти

своїм жит­тям до се­бе до­рів­ня­тись.

 

Лукаш

Я щось не роз­бе­ру, що ти го­во­риш.

 

Мавка

Бач, я те­бе за те люб­лю най­більше,

чо­го ти сам в

1 ... 9 10 11 ... 24
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лісова пісня, Леся Українка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Лісова пісня, Леся Українка"