Читати книгу - "Не вибачу, Уляна Пас"

- Звідки ти.. 

 - Валя уже давно за мною бігає і я чудово знаю, що Даню вона не кохає. – продовжив добивати мене фактами хлопець. - Її цікавлять лише гроші, а чисті почуття не для неї. Мені щиро шкода Даню, по - моєму він по - справжньому закохався в цю дівчину.   Я навіть кілька разів намагався показати йому справжнє обличчя цієї дівчини, але усе марно. 

- Валя хоче покинути його на святі у п’ятницю, а тоді  зайнятися тобою. - випалила на одному подиху. - Ти можеш попередити Даню? Я ні на що не розраховую, просто хочу щоб він був готовий до цього. 

- Ти дуже хороша, Оля. - усміхнувся Ілля. - Я уже вкотре в цьому переконуюся. Ще ніколи не зустрічав таких світлих і щирих дівчат як ти. Я розкажу усе Даниїлу, можеш не хвилюватися. 

- Дякую тобі. Ти теж дуже хороший. - в пориві емоцій я міцно обняла Іллю, але відчувши його руки у себе на спині, швидко відсторонилася.  

Повернувшись в гуртожиток я ніяк не могла викинути з голови Даню і Іллю. Ці хлопці хоч і були друзями, та відрізнялися один від одного дуже сильно. Ну чому я не могла закохатися в Іллю? До того ж, хлопець теж щось до мене відчував... 

В четвер я не бачила Валі в аудиторії. Схоже вона вирішила зробити собі вихідний. Зате мені на очі попався Даня і серце одразу ж забилося частіше. Хлопець швидко мчав коридором, оминаючи інших студентів з кількома книгами в руках і його волосся так красиво розвівалося при кожному русі. Довелося докласти багато зусиль щоб відвести погляд. Цей хлопець дав мені зрозуміти, що я йому не подобаюся, тому не хотілося щоб він спіймав мене за підгляданням.  

У п’ятницю весь універ просто таки гудів від обговорення сьогоднішнього свята. Дівчата ділилися своїми ідеями, щодо кращого прикиду, а хлопці уявляли, як будуть кадрити дівчат. Лише ми з Євою байдуже за усім цим спостерігали і загального піднесеного настрою не розділяли.  

 - Схоже лише ми з тобою не підемо на це святкування. - хмикнула Єва кивнувши в бік Валі, що якраз показувала подругам фото своєї нової сукні.  

- Виходить що так. - швидко погодилася. - Я не люблю подібні місця і краще вдома посиджу. 

Повернувшись після навчання додому, я одразу ж зручно вмостилася на ліжку із книжкою в руках. Сусідки по кімнаті збиралися на святкування і навіть кілька разів запрошували мене з собою. Та я знову відмовлялася. Десь глибоко в душі я хотіла піти в той клуб, але боялася  того, що могла там побачити. Якщо Валя дійсно сьогодні кине Даню, то йому буде дуже погано. Я дуже сподівалася, що Ілля усе йому розповів і хлопець зможе усе це пережити. 

Коли дівчата відправилися святкувати, я вирішила  поспати, щоб хоч трохи зменшити потік думок, що розривав мою голову. Заснула я майже одразу, але доволі швидко довелося прокинутися. В кімнаті було темно, а під подушкою настирно вібрував телефон. Поглянувши на екран я побачила незнайомий номер і дуже сильно злякалася. 

- Слухаю. - голос тремтів і було страшно слухати співрозмовника.  

- Оля, це Ілля. Вибач, що так пізно дзвоню, але виникла проблема і без тебе я не впораюся. 

Я чула як десь на задньому плані голосно лунала музика і хлопцеві доводилося кричати, щоб я краще його почула.  

- Що сталося? - від здивування я навіть присіла, все ще не розуміючи навіщо знадобилася цьому хлопцеві. 

- Даня дуже сильно напився і не хоче їхати додому. Валя справді його кинула і тепер він хоче бачити тебе. Я розповів йому перед цим, що ти чула розмову Валі з подругами. 

- Навіщо йому я? - голос сів від страху і здивування. Я ніяк не могла зрозуміти , що Даниїл хоче від мене. 

- Я не знаю, Оля. - зітхнув Ілля. - Чесно кажучи я не хотів дзвонити і турбувати тебе, але Даня справді дуже п’яний. Каже що не піде звідси, допоки з тобою не поговорить. Можеш не хвилюватися, я буду тебе захищати, якщо Данька знову щось викине. Головне витягнути його на вулицю, а далі  я сам впораюся. То як? Ти допоможеш? 

- Я скоро буду. - випалила, не сумніваючись жодної секунди і побігла одягатися.